МАНЬКА — ЕТИМОЛОГІЯ
ма́нька «ліва рука»
запозичення з польської мови;
п. mańka заст.) «ліва рука», zażyć (zajść) kogo z mańki «обдурити», mańkut «лівша», [mańkat] «тс.», як і ч. mandák «тс.», походить від іт. manca «ліва рука», яке зводиться до лат. mancus «каліка; слабкий; неповний»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
майґу́т
ма́йка
(у виразі [з майки кого заходити] «намагатися перехитрувати, обходити кружним шляхом»)
майку́т
«лівша»
майку́тник
мані́й
манька
«ліва (рука)»
(1627)
ма́нька
манько́
маньку́т
маньку́та
маньку́тник
маньода́р
«тс.»
маню́га
маню́р
маня́р
маня́ч
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| manca «ліва рука» | італійська |
| mancus «каліка; слабкий; неповний» | латинська |
| mańka «ліва рука» | польська |
| mandák «тс.» | чеська |
| mańki «обдурити» | ? |
| mańkut «лівша» | ? |
| mańkat «тс.» | ? |
ма́нька «худобина»
не зовсім ясне;
очевидно, виникло на основі зменшувальнопестливого звертання до корови, пов’язаного з мала́ (мали́й), мале́нька;
р. [ма́ня-ма́ня] «вигук, яким підкликають овець», [мань-мань] «вигук, яким підкликають корів», [маньки-маньки] «вигук, яким підкликають кіз»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мань-мань
«вигук для підкликання корів і телят»
маню́-маню́
«вигук, яким кличуть теля»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ма́ня-ма́ня «вигук, яким підкликають овець» | російська |
| мань-мань «вигук, яким підкликають корів» | українська |
| маньки-маньки «вигук, яким підкликають кіз» | українська |
| мала́ (мали́й) | ? |
| мале́нька | ? |
Мануї́л (чоловіче ім’я)
через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької;
гр. Μανουήλ являє собою скорочений варіант гебр. ‘Immānū’ēl;
р. Мануи́л, бр. Мануі́л, Мано́йла, др. Мануи́лъ, болг. Манои́л, Мано́йло, схв. Мàнȏјло, стсл. Маноуилъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Ман
«лице б(о)жее»
(1627)
Мано́йло
Ману́йло
Манько́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Мануі́л | білоруська |
| Манои́л | болгарська |
| 'Immānū'ēl | гебрайська |
| Μανουήλ | грецька |
| Мануи́лъ | давньоруська |
| Мануи́л | російська |
| Мàнȏјло | сербохорватська |
| Маноуилъ | старослов’янська |
| Мано́йла | українська |
| Мано́йло | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України