МАННИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

через старослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької;

гр. μάννα походить від арам. manna «небесна манна», спорідненого з гебр. mān «небесний дар; їжа», пов’язаним з mānah «наділяти, дарувати»;

реальною основою легенди могло стати збирання і споживання далеко розсіюваних вітром по пустелі кусочків засохлої леканори (манни);

р. бр. болг. ма́нна, др. маньна «манна», манаа «пшеничні крупи», п. слц. вл. manna «манна», ч. mana, слн. mána, м. мана, схв. мȁна, стсл. ман(ъ)на «тс.»;

такий розвиток семантики пов’язаний, очевидно, з уявленням про те, що солодкі краплини на листі рослин, як, нібито, і роса, падають з неба;

результат семантичної видозміни біблійної назви ма́нна «небесна їжа»;

р. ма́нна «застиглий сік деяких рослин», бр. ма́нна «тс.», [ма́на] «нектар», п. manna «застиглий сік ясеня манного, Fraxinus ornus L.», ч. mana «сік деяких рослин», manna «тс.», слц. manna «солодкий сік на листі деяких дерев, листковий мед», болг. ма́нна «застиглий сік», схв. мȁна «солодкий сік рослин», слн. mána «тс.»;

загальноприйнятої етимології не має;

пов’язується (Преобр. І 509; SJP IV 445) з ма́нна (небесна), оскільки насіння деяких видів лепешняка, як і далеко розповсюджувані вітром кусочки засохлої леканори, вживалося в їжу;

вважається також власне слов’янським, пов’язаним з псл. maniti «обманювати» (Трубачев Slavia 29/1, 13 – 15; Фасмер – Трубачев II 570) або «приваблювати» (Меркулова 123 – 124);

р. ма́нник «лепешняк плавучий; [костриця овеча]», бр. ма́ннік «тс.», п. manna «лепешняк плавучий; північноафриканська рослина леканора їстівна, Lecanora esculenta», ч. manna «пшінка, Ficaria L.», слц. manna «вид леканори», болг. ма́нна «вид їстівного лишайника», схв. мȁна (назви кількох лікарських рослин);

похідне утворення від ма́нна (пор. п. jesion mannowy, нвн. Mánnaèsche «тс.»);

назва зумовлена тим, що з пошкоджених пагонів цього виду ясена витікає особливий сік (манна);