МАЛЯРИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ма́ля́р «художник; робітник, що фарбує стіни приміщень і под.; [фарбувальник ниток; ремісник, що вибивав орнаменти на спідницях О]»
через польське посередництво запозичено з німецької мови;
н. Máler «тс.» ( ‹свн. mâlære «художник») пов’язане з malen «малювати»;
р. бр. маля́р, п. malarz, ч. malíř, слц. maliar, вл. moler, нл. molaŕ, схв. мȁлер, мòлер, слн. málar;
Фонетичні та словотвірні варіанти
маляре́нко
маляри́ха
малярі́вна
маля́рка
«художниця; дружина маляра»
маля́рня
маля́рство
малярува́ти
малярчу́к
«учень маляра»
маляръ
(1600 -- 1605)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| маля́р | білоруська |
| moler | верхньолужицька |
| molaŕ | нижньолужицька |
| Máler «тс.» ( ‹свн. mâlære «художник») | німецька |
| malarz | польська |
| мȁлер | сербохорватська |
| maliar | словацька |
| málar | словенська |
| мòлер | українська |
| malíř | чеська |
| malen «малювати» | ? |
| маля́р | ? |
муля́р «маляр»
результат видозміни звукових форм ма́ля́р, малюва́ти, очевидно, зближених з му́ля́р «каменяр.– Див. ще малюва́ти, ма́ля́р;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мулюва́ти
«малювати»
муля́рник
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ма́ля́р | ? |
| малюва́ти | ? |
| му́ля́р «каменяр.-- Див. ще малюва́ти, ма́ля́р. | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України