МАКСИМУМУ — ЕТИМОЛОГІЯ
ма́ксимум «найбільша кількість, найвищий ступінь»
запозичення з латинської мови;
лат. maximum є формою середнього роду від прикметника maximus ( ‹* mag-semos) «найбільший» – форми найвищого ступеня від magnus «великий»;
р. болг. м. ма́ксимум, бр. ма́ксімум, п. вл. maksimum, ч. слц. maximum, схв. мȁксимум, слн. máksimum;
Фонетичні та словотвірні варіанти
максималі́зм
максималі́ст
максима́льний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ма́ксімум | білоруська |
| ма́ксимум | болгарська |
| maksimum | верхньолужицька |
| maximum є формою середнього роду від прикметника maximus «найбільший» ( ‹* mag-semos) | латинська |
| ма́ксимум | македонська |
| maksimum | польська |
| ма́ксимум | російська |
| мȁксимум | сербохорватська |
| maximum | словацька |
| máksimum | словенська |
| maximum | чеська |
| magnus «великий» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України