МАКСИМУМ — ЕТИМОЛОГІЯ

ма́ксимум «найбільша кількість, найвищий ступінь»

запозичення з латинської мови;
лат. maximum є формою середнього роду від прикметника maximus ( ‹* mag-semos) «найбільший» – форми найвищого ступеня від magnus «великий»;
р. болг. м. ма́ксимум, бр. ма́ксімум, п. вл. maksimum, ч. слц. maximum, схв. мȁксимум, слн. máksimum;
Фонетичні та словотвірні варіанти

максималі́зм
максималі́ст
максима́льний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ма́ксімум білоруська
ма́ксимум болгарська
maksimum верхньолужицька
maximum є формою середнього роду від прикметника maximus «найбільший» ( ‹* mag-semos) латинська
ма́ксимум македонська
maksimum польська
ма́ксимум російська
мȁксимум сербохорватська
maximum словацька
máksimum словенська
maximum чеська
magnus «великий» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України