МАЙСТЕРНЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
ма́йстер «фахівець якогось ремесла, керівник окремої ділянки виробництва; той, хто досяг досконалості в певній галузі; тесляр»
запозичення з німецької мови;
н. Méister (двн. meistar) виникло з *ma(g)istro «тс.», що походить від лат. magister «начальник; учитель; керівник»;
р. ма́стер, бр. ма́йстар, др. мастеръ, мастерь, п. слц. majster, ч. mistr, заст. majstr, вл. mištr, нл. mejstaŕ, болг. ма́йстор, м. мајстор, схв. мȃјстор, слн. mójster, стсл. масторъ, миасторъ «майстер»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
майсте́рія
«інструмент майстра»
майсте́рка
«теслярство»
майсте́рний
майсте́рник
майсте́рність
майсте́рня
майстеро́ва
«дружина майстра»
майсте́рство
«ремесло»
майстерський
(у виразі [м. верстат] «столярний верстат»)
майстри́ня
майстри́ха
ма́йстро́
«майстер»
майстрова́
«майстерня»
майстро́ва
«тс.»
майстрови́й
майстро́вич
«син майстра»
майстро́вня
«тс.»
майструва́ти
ма́йштер
«ремісник, тесляр»
майште́рка
«ремесло»
майштрува́ти
мастеръ
(1448)
ма́штер
«тс.»
мисте́рний
«майстерний»
підма́йстер
підмасте́рок
«підмайстер»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ма́йстар | білоруська |
| ма́йстор | болгарська |
| mištr | верхньолужицька |
| мастеръ | давньоруська |
| magister «начальник; учитель; керівник» | латинська |
| мајстор | македонська |
| mejstaŕ | нижньолужицька |
| Méister виникло з *ma(g)istro «тс.» (двн. meistar) | німецька |
| majster | польська |
| мȃјстор | сербохорватська |
| majster | словацька |
| mójster | словенська |
| масторъ | старослов’янська |
| мастерь | українська |
| миасторъ «майстер» | українська |
| mistr | чеська |
| ма́стер | ? |
| majstr | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України