МАГНІТОФОН — ЕТИМОЛОГІЯ
магнітофо́н
запозичення з західноєвропейських мов;
нім. Magnetophón, фр. magnétophone, англ. magnetophone утворено з основ гр. μάγνης (-ητος) «магніт» і φωνή «звук, голос»;
р. болг. магнитофо́н, бр. магнітафо́н, п. ч. вл. magnetofon, слц. слн. magnetofón, м. магнетофо́н, схв. магнетòфōн, мȁгнетофōн;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| magnetophone | англійська |
| магнітафо́н | білоруська |
| магнитофо́н | болгарська |
| magnetofon | верхньолужицька |
| μάγνης «магніт» (-ητος) | грецька |
| магнетофо́н | македонська |
| Magnetophón | німецька |
| magnetofon | польська |
| магнитофо́н | російська |
| магнетòфōн | сербохорватська |
| magnetofón | словацька |
| magnetofón | словенська |
| мȁгнетофōн | українська |
| magnétophone | французька |
| magnetofon | чеська |
| φωνή «звук, голос» | ? |
магніто́ла «апарат, у якому об’єднано магнітофон і радіоприймач»
результат злиття слів магнітофо́н і радіо́ла;
р. магнито́ла, бр. магніто́ла, п. magnitola;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| магніто́ла | білоруська |
| magnitola | польська |
| магнито́ла | російська |
| магнітофо́н | ? |
| радіо́ла | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України