МАГНІТИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
магні́т
запозичено в давньоруську мову з грецької, форми з голосним е, пізніше, через посередництво західноєвропейських і латинської мов (нвн. Magnét, свн. magnes, англ. magnet, лат. magnēs, род. в. magnētis);
гр. Μαγνήτις (λίϑος) «магнесійський (камінь), магніт» є прикметниковою формою, пов’язаною з Μαγνησία «Магнесія» (назва півострова і міста в Лідії);
р. болг. магнит, бр. магні́т, др. магнитъ, п. magnes, [magnet], ч. слц. вл. нл. magnet, м. магнет, схв. мàгнēт, слн. magnét;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ма́ґнес
«магніт»
маґнесува́ти
магнетизе́р
магнети́зм
магнетизува́ти
магне́тик
«речовина, що має магнітні властивості»
магнети́т
«мінерал, що містить залізо і має магнітні властивості»
магнети́чний
ма́ґнит
«магніт»
магні́тик
магні́тити
намагні́чувати
розмагні́чений
розмагні́чувати
розмагні́чуватися
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| магні́т | білоруська |
| магнит | болгарська |
| magnet | верхньолужицька |
| Μαγνήτις «магнесійський (камінь), магніт» (λίϑος) | грецька |
| магнитъ | давньоруська |
| магнет | македонська |
| magnet | нижньолужицька |
| magnes | польська |
| магнит | російська |
| мàгнēт | сербохорватська |
| magnet | словацька |
| magnét | словенська |
| magnet | українська |
| magnet | чеська |
| Μαγνησία «Магнесія» (назва півострова і міста в Лідії) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України