М — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *mǫka «мука», очевидно, пов’язане з mǫka «борошно»;

споріднене з лит. mánkyti «м’яти»;

р. бр. му́ка, др. мука, п. męka, ч. слц. muka, вл. mučic «мучити», нл. mycyś «тс.», болг. мъ́ка, м. мака, схв. мука, слн. múka, стсл. мѫка;

псл. mulъ, (‹*moul-), mulь;

очевидно, споріднене з лит. máuras «мул», mùras «тс.; промокла земля», вірм. mōr «бруд; болото», гр. μύρομαι «точу (рідину), плачу»;

іє. *meu«ВОГКИЙ; гнилий; брудна рідина»;

зв’язок з лит. mauliótis «забруднитися», múlti «ставати брудним», mulvė «мул» (Фасмер III 7; Преобр. І 567; Būga RR I 465–466; Bezlaj ESSJ II 206) менш імовірний;

р. [мул] «мул», [муль] «мутна, брудна вода», бр. [мул] «мул», п. muł «тс.», ч. [mul] «тс.; дощова вода», слц. múl’ «мул», нл. [mul], схв. мŷљ, слн. múlj «тс.»;

запозичено з латинської мови, можливо, через посередництво західнослов’янських та германських мов (свн. mūl, mûle);

лат. mūlus «тс.» вважається спорідненим з гр. μυχλός «некастрований осел», алб. mušk «мул»;

р. бр. мул, п. mul, ч. слц. вл. нл. mul, болг. м. муле, схв. мула, слн. múla;

запозичення з іспанської або португальської мови, ісп. порт. mulato «мулат; смуглявий» виводиться від ар. muwállad «нащадок від арабського батька та іноплеменної матері», пов’язаного з дієсловом walada «він народжений», waladat «вона народила (дитину)», «порідненим з гебр. yāládh «народити», арам. yĕlῑdh, аккад. walādh «тс.»;

пов’язується також (Meyer-Lübke REW 473) з ісп. mulo «мул; позашлюбна дитина»;

р. бр. болр. мула́т, п. ч. слц. вл. mulat, схв. му́лат, мулат, слн. mulat;

неясне, пов’язувалося з двн. muljan (mullen) «розтирати, дробити», свн. müllen «тс.», нвн. Müll «сміття» (Matzenauer 258; Uhlenbeck AfSlPh 15, 489);

зіставлялося з слн. múl(ast) «безрогий; безбородий» (Petersson BSl. Wortst. 58), з лит. mulvyti «мучити, давити» (Mikl. EW 204; Кіparsky GLG 49);

р. [му́лить] «муляти; заважати, турбувати (про порошинку в oцi)», бр. му́ляць «муляти», схв. муљати «давити, м’яти (виноград); кліпати (очима)», мỳљати «тс.», можливо, також слн. múliti «зривати; терти»;

запозичення з німецької мови;

нім. Múmie, як і англ. mummy, фр. momie, слат. momia, походить від ар. mūmiyah (mūmiyā) «мумія», яке виводиться від перс. mūm «віск»;

р. болг. му́мия, бр. му́мія, п. mumia, ч. mumie, слц. múmia, вл. mumija, м. му́мија, схв. мŷмија, мỳмија, слн. múmija;

запозичення з французької мови;

фр. municipal «муніципальний», як і англ. municipal, походить від лат. mūnicipālis «тс.», пов’язаного з mūnicipium «муніципальне місто», mūniceps «громадянин муніципального міста; земляк», утвореними з основ слів mūnus «обов’язок, служба; посада», спорідненого з псл. měna, укр. мі́на, і capere (перфект cēpῑ) «брати, одержувати», спорідненого з гр. κάπτω «хапаю», алб. kap «схоплюю», лтс. kàmp(j)u, kàmpt «тс.»;

р. муниципа́льный, бр. муніцыпа́льны, п. municypalny, ч. municipální, слц. municipálny, болг. муниципа́лен, схв. мўниципāлан, слн. municipálen;

запозичення із східнороманських мов;

молд. мург «гнідий», рум. murg «темно-гнідий», як і алб. murk «тс.», етимологічно неясне;

зіставляється з лат. amurca (amurga) «темна рідина, що витікає при видавлюванні оливкової олії» (Преобр. І 570; Младенов 308);

очевидно, віддалено споріднене з псл. morǫgъ, укр. муру́гий;

зазнало часткового змішування з мурий;

п. [murgaty] «з чорною головою» (про тварину), murga «віл з темною головою і шиєю», ч murgastý «смугастий», болг. м. му́рг(ав) «смуглявий», схв. мўргаст «оливкового кольору»;

запозичення з французької мови;

фр. mousse «мус, піна; збиті вершки» остаточно не з’ясоване;

може бути виведене від лат. muscus «мох» або нар.-лат. mulsa «мед (напій)», похідного від mulsus «підсолоджений медом, медовий»;

р. мусc, бр. мус, п. mus «мус; піна; крем з білка; газ (шипучих напоїв)», схв. муса, му́са «напій з деревного соку», слн. musírati «пінитися»;

запозичення з латинської мови;

лат. musculus «мишеня; мускул» є зменшеною формою іменника mūs «миша», спорідненого з дінд. muḥ, гр. μũs, двн. дангл. mūs, псл. myšь «тс.», укр. ми́ша;

назву тварини було перенесено на м’яз (первісно – біцепс) за зовнішньою подібністю (форма, рухливість);

р. бр. болг. м. му́скул, п. muskuł, ч. слц. muskul, вл. muskl, нл. muskel, схв. мускул, слн. muskulatúra;

псл. mъstъ;

запозичено з латинської мови, в сучасній формі, можливо, через нижньонімецьку (нн. most, must);

лат. mustum «виноградне сусло, молоде вино» пов’язане з mustus «молодий, свіжий, новий» (від * mustos «вологий»), далі з muscus «мох», спорідненим з псл. mъхъ, укр. мох;

р. муст, мост, бр. муст, др. мъстъ, мьстъ, п. moszcz (muszcz) «молоде вино; фруктовий або овочевий сік; сусло», ч. нл. mošt, слц. mušt, mošt, вл. móšt, болг. мъст, м. [мост], схв. муст, слн. mòšt, стсл. мъстъ «тс.»;

розглядається як запозичення з голландської мови;

гол. mouwtje «муфта (для рук)» є похідним від mouw «рукав»;

менш імовірне для східнослов’янських мов походження від нім. Muff «тс.» з видозміною *муф під впливом бухта і под. (Шелудько 40; Преобр. І 572);

р. му́фта, [му́хта], бр. му́фта, п. mufka, (тех.) mufa, ч. слц. muf (для рук), болг. му́фа (тех.), схв. мўф, слн. múf;

етимологічно неясне;

очевидно, зближення з му́ха є лише вторинним, як і пізніше зближення з ми́ша в укр. миші́й, р. мыше́й;

ч. [mušec] «плоскуха, Echinochloa P. В.», схв. мухар «мишій», мувap «тс.», слн. múšec «мишій; канаркова трава, Phalaris», [mȗsič] «мишій; просо, Panisum L.», [mȗhec] «Panicum crus galli», [mȗhič, mȗhvič] «ТС.»;

запозичення з турецької мови;

тур. muşmula «тс.» походить від нгр. μούσμουλο ‹ гр. μούσπουλον, μέσπιλον «мушмула; дерен (ягода)», етимологічно неясного;

р. бр. мушмула́, п. niesplik, nieszpułka, myszpuła, ст. myspla, mespil, ч. mišpule, ст. nyšpule, слц. mišpul᾿a, nyšpul᾿a, болг. м. му́шмула, схв. мушмула;

через посередництво польської мови запозичено з німецької;

нім. Múster «зразок, приклад; військовий огляд» походить від іт. mostra «показ, взірець», яке зводиться до нар.-лат. mōstra «тс.», лат. monstrārе «указувати, показувати»;

р. му́штра́, бр. му́штра, п. musztra, mustra, ч. mustr «взірець, шаблон», mustrovati (заст.) «оглядати» (про військо), слц. muštra «муштра, виховання», вл. muster «зразок, приклад», mustrować «оглядати», м. муштрање «муштрування», схв. муштра «військові вправи»;

похідні утворення від [м՝яжни́й] «соковитий»;

назви зумовлені тим, що кактуcи і опунції мають потовщені соковиті стебла;

не зовсім ясне;

очевидно, пов’язане з м’язга́;

п. miąższ «м’якоть (плоду); клітковина; маса, матерія», [miąż, mięż] «тс.»;

псл. mękъkъ (męgъkъ) «м’який», первісно зменш. від *mękъ (*męgъ) «тс.», пов’язаного чергуванням голосних з mǫka «борошно»;

споріднене з лит. mìnkštas «м’який», mìnkyti «м’яти, місити», лте. mìnksts «м’який», гр. μάσσω (пас. μαγήναι) «місити», двн. mengen «мішати»;

іє. *men(e)k- «давити; м’який»;

р. мя́гкий, бр. мя́ккі, др. мягкый, мягъкъ, мякъкъ, п. miękki, ч. měkký, слц. mäkký, вл. mjechki, нл. měki, полаб. mąťĕ, болр. м. мек, схв. мек, слн. mehák, mêhek, стсл. мѧкъкъ;

псл. męso «м’ясо»;

споріднене з прус. mensā, гот. mimz, дінд. maṁsám, вірм. mis «тс.»;

іє. *mēm-so «м’ясо»;

р. мя́со, бр. мя́са, др. мясо, п. mięso, ч. maso, слц. mäso, вл. mjaso, нл. měso, полаб. mąsǘ, болг. месо́, м. месо, схв. мȇсо, слн. mesó, стсл. мѧсо;

інтернаціональний термін (нім. Ohm, фр. англ. ohm), утворений від прізвища німецького фізика Г. С. Ома (G. S. Ohm, 1787–1854);

р. бр. болг. м. ом, п. om, ohm, ч. слц. ohm, схв. о̑м, слн. óhm;

очевидно, запозичення з польської мови;

п. omam «омана», omamienie «тс.», omamić «ошукати, одурити, звабити», як і ч. [omama] «одур», omámení «тс.», omámit «одурманити», слц. omam «дурман, одур», omamit’ «одурманити», болг. ма́мя «обманювати, манити», м. мами «манити, обманювати», схв. о̀мама «заманювання, зваблення, спокуса», о̏ма̄м «принада», ома́мити «звабити, спокусити», слн. omáma «наркоз, присипляння, приголомшення», omámіti «приголомшувати, одурманювати, присипляти» є префіксальними утвореннями від дієслова mamić «вабити, манити» (ч. mámiti «дурманити», слц. mámit’ «тс.», псл. mamiti), очевидно, пов’язаного з мани́ти (псл. maniti);

бр. [ома́міць] «ввести в оману»;

похідне утворення від сі́яти;

назва зумовлена тим, що після дозрівання у маківках дикого маку відкриваються отвори, через які під дією вітру розсівається насіння;

пор. мак самосійка, м. самосійний, [м. самосівень, м. самосівка, м. самосівний], р. мак самосейка «тс.»;

псл. somъ;

споріднене з лит. šãmas, лтс. sams «тс.», гр. ϰαμασήν «якась риба»;

іє. *k῀omos, запозичене з невідомого джерела;

зіставлення з лат. salmō (Преобр. ІІ 355; Младенов 599; Skok III 305–306) помилкове;

р. бр. болг. м. сом, п. sum, ч. слц. sumec, нл. som, схв. со̏м, слн. sа̏m;

псл. *sormъ «сором»;

споріднене з ав. fšarǝma-, согд. šš’r(m), перс. šarm «тс.», дісл. harmr «турбота, досада, образа», двн. har(a)m, днн. harm, дфриз. herm, дангл. hearm «тс.», лтс. sērmelis «жах, страх» і далі, можливо, з лит. šarmá «іній»;

іє. k῀ormo- «мука, біль»;

виведення з іє. *sormo- «червоний колір» (Būga RR II 586) помилкове;

р. [соро́м] «сором», бр. со́рам, др. соромъ, п. нл. srom, болг. м. срам, схв. сра̑м, слн. srám, стсл. срамъ «тс.»;

псл. і, очевидно, з іє. *еі, що являє собою давню форму місц. в. одн. вказівного займенника з ларингальним приголосним у корені *’е-/’о-;

споріднене з гр. εἰ «якщо», гот. еі «і, щоб, нехай», можливо, також із лит. ir «і», лтс. іr «тс.», прус. ir «і, також» (Эндзелин СБЭ 136);

виведення з іє. аблативу *ed i порівнювання з лит. ст. e «і, але» (Zubatý IF 4, 470–472), як і пов’язання з лит. jeĩ «якщо» (Brückner 189), непереконливе;

р. др. болг. м. схв. и, бр. і, п. ч. слц. нл. слн. і, вл. i-nu, стсл. и;

псл. kopa «купа; копиця, скирта; одиниця лічби; [громада]», похідне від kopati «копати» (первісно «нарита купа землі»);

споріднене з лит. kãpas «могила», kapaĩ «кладовище», лтс. kaps «60 штук; могила», kãpa (kãpe) «дюна», kapuole «купа», а також, з іншим ступенем чергування, лит. kōpos (мн.) «дюни», kopà «велика кількість», kõpti «згромаджувати докупи»;

лит. kapà «копа; 60 штук», лтс. kapa «тс.» вважаються запозиченнями з білоруської мови;

зближення з куп, ку́па (Iljinskij AfSlPh 29, 162–163; Ondruš Sl. Wortst. 129; Šaur Slavia 46/1,13–16) неприйнятне, як і виведення схв. кȍпа з романських мов (Skok AfSlPh ЗО, 308);

р. [копа́] «купа сіна, снопів хліба, копиця; одиниця лічби (60 снопів, огірків, раків тощо); півкарбованець, 50 копійок; велика кількість, купа чого-небудь», бр. капа́ «копиця сіна; одиниця лічби (60 штук)», др. копа «міра, 60 штук», п. kopa «копа (снопів, 60 штук); копиця (сіна)», ч. kopa «давня одиниця лічби (60 штук); скирта сіна, соломи; велика кількість чогось; шматок полотна ручної роботи», [kůpa], ст. kópa (kopa) «тс.», слц. kopa «купа каміння, землі; копиця; давня одиниця лічби (60, іноді 50 штук)», вл. нл. kopa «купа; одиниця лічби (60 штук)», полаб. ťǘpă «копа (60 штук)», болг. ко́па́ «копа, копиця», м.копа «стіжок сіна, скирта», схв. [кȍпа] «скирта, копиця», [копс] «тс.; купа дров на вугілля, укладених за формою скирти; п’ять горіхів, зібраних у купу», слн. kópa «стіг; копиця; 60 штук снопів та ін.; укладена за формою скирти купа дров на вугілля; купка з чотирьох горіхів; натовп»;

утворене від чим¹ унаслідок нейтралізації питального значення шляхом дальшого семантичного розвитку;

через порівняльну функцію як проміжну набрав часового відтінку;

ч. [čím], слц. (заст.) čím «тс.», схв. чи̑м «як тільки», слн. čím «тс.»;

запозичене з грецької мови через посередництво старослов’янської;

сгр. χερου̃β, χερουβίμ «тс.» походить від гебр. K^ěrū́bh (мн. K^ěrū́bhīm) «крилатий ангел», утвореного від семітської основи *karuba-, очевидно, «бути великодушним, милосердним», спорідненої з ак. karābu «благословляти, робити щасливим», kāribu «той, хто благословляє», а також із гебр. bērákh «він благословенний», b^ērākhā́^h «благословення»;

р. болг. херуви́м, бр. херуві́м, др. херовим, херувимъ, хѣровимъ, хирувимъ, п. ч. cherub(in), слц. cherub, вл. cherubin, схв. херу̀вӣм, стсл. хероувимъ, херовимъ;

псл. *хl̥mъ;

припускається давнє запозичення з германських мов (Мартынов Сл.-герм. взаимод. 92–93), пор. снн. holm «острів», нн. дангл. holm «висота, пагорб», дісл. holm «острівець», пгерм. *hulma-;

іє. *kl̥-mo, де корінь *kel-/kol-/kl̥- «підвищуватися, стирчати» (Фасмер–Трубачев IV 255; Kiparsky GLG 179–180);

пояснювалося також як слов’янське утворення, споріднене з др. шеломя «холм» (Jagić AfSlPh 23, 537; Brückner 178; Ильинский ИОРЯС 20/4, 142; Mikkola Ursl. Gr. I 177);

р. холм, др. хълмъ, хлъмъ, хълъмъ, холмъ, п. chełm, ч. chlum, [chlîm], слц. chlm, вл. chołm, khołm, нл. chîłm, болг. хълм, схв. ху̑м (род. в. ху́ма), слн. hîlm, стсл. хлъмъ;

псл. *xormъ з первісним значенням «дах», потім «високий дім» (ЭССЯ 8, 75);

реконструюється як давніше *ksorm-, що зводиться до іє. *skormo- або *sormo-;

зіставляється з дінд. harmyám «дім, палац; фортеця» (Эндзелин СБЭ 127; Machek Slavia 16, 193; Kozłovskij AfSlPh 11, 384; Pedersen KZ 38, 395, проти ЭССЯ 8, 74–76; Uhlenbeck AfSlPh 16, 383), двн. scirm, scërm «захист, заслона» (нвн. Schirm «охорона»), цсл. чрѣмъ «намет» (Sławski I 78; Brückner 183; Holub–Kop. 142);

порівнювання з вірм. xor «безодня, канава», дінд. ākharás «нора звіра» (Petersson AfSlPh 35, 373; Glotta 7, 320), з хет. karimmi- «храм» (Machek ESJČ 204), з дінд. c̦ár-man «сховище, захисток» (Горяев 400), як і зближення з дінд. sáraṅá (Потебня РФВ 1880/4, 193), не мають достатніх підстав;

непереконливі зіставлення з лат. serō «зв’язую, складаю, з’єдную», гр. εἴρω «ставлю в ряд», ὅρμος «намисто, коралі» (Bern. I 397);

р. хоро́мы, бр. заст. харо́мы, др. хоромина, хоромъ, п. [chromina] «хижа, хата», ч. слц. chrám, chrámina «храм, церква», нл. chrom «будівля», болг. м. храм, схв. хра̑м «будинок, храм, [комора]», слн. сх. [hràm], стсл. храмъ;

запозичення з церковнослов’янської мови в давньоруську;

цсл. храмъ походить від старослов’янського храмъ, якому відповідає східнослов’янська повноголосна форма хоро́м-;

р. бр. болг. м. храм, др. храмъ, п. chram, ч. слц. chrám, схв. хра̑м, стсл. храмъ;

псл. xromъ(jь) «кривий, кульгавий» походить від давнішого *skromъ «обрізаний» (припускається, що первісно слово могло позначати каліцтво не тільки ніг, а й рук, інших частин тіла);

зіставлялося з н. Schramme «шрам, рубець», дінд. srāmáḥ «кривий, кульгавий» і зводилося до іє. *(s)krēm/(s)krǝm-, розширеного варіанта кореня *(s)ker- «різати, відсікати» з метатезою на слов’янському ґрунті sk › ks (› kch › ch) (Черных II 357; Bern. I 403; Pokorny I 945; сумніви див. Мейе MSL 19, 300; Ильинский ИОРЯС 16/4, 6);

існує також припущення, що початкове х- могло виникнути з іє. s через стадію експресивного š у назвах фізичної вади (Эндзелин СБЭ 71–72);

пропонувалося сумнівне виведення початкового х- з гіпотетичного словосполучення *nogu sromъ › *nogu xromъ «кульгавий на ноги» (Pedersen IF 5, 70);

слово виводилося й від кореня *skerm-, того, що в кре́мінь і скро́мний, у цьому випадку його первісне значення «поранений гострим предметом» (Brückner 184);

непереконлива думка (Machek IF 53, 93–94, ESJČ 206; Эндзелин СБЭ 71–72), що псл. xromъ споріднене з дінд. śramá- «кривий» і н. lahm «тс.» – чергування плавних r та l пояснюється як індоєвропейське, а слов’янський відповідник дістав початкове х- як інтенсифікуюче;

р. хромо́й, хрома́ть, бр. [хро́мы] Носович, др. хромыи, п. вл. нл. chromy, ч. слц. chromý, полаб. chrümĕ, болг. хром, м. [ром], схв. хро̏м, хро̀мац, слн. hròm, стсл. хромъ;

запозичення із західно-європейських мов (н. chromosom, англ. фр. chromosome), до яких воно увійшло як новолатинський науковий термін;

нлат. chromosomata «хромосома» утворив у 1888 р. німецький анатом Вільгельм фон Вальдеєр-Гарц (Wilhelm von Waldeyer-Hartz, 1836–1921) з основ грецьких іменників χρω̃μα «фарба, колір» і σω̃μα «тіло»;

р. хромосо́ма, бр. храмасо́ма, п. chromosomy, ч. chromosîm, chromozîm, слц. chromozîm, болг. хромозо́ми, схв. хромо̀со̄м, кромо̀со̄м;