ЛІХТАРНА — ЕТИМОЛОГІЯ
ліхта́р
запозичено з німецької мови, можливо, через посередництво польської;
н. Léuchter ( ‹ свн. liuhtære) «свічник» пов’язане з свн. двн, liuhten «світити, сяяти, блищати», нвн. leuchten «тс.», спорідненими з гот. liuhtjan, днн. liohtian «тс.», лит. laũkas «з плямою на лобі», дірл. lōchet «блискавка», псл. lučь «промінь»;
р. [лихта́р] «свічник», бр. ліхта́р «ліхтар», п. lichtarz «свічник»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лихта́р
«ліхтар»
лихта́рня
«тс.»
ліхта́рка
ліхта́рний
ліхта́рник
ліхта́рня
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ліхта́р «ліхтар» | білоруська |
| liuhtjan | готська |
| liuhten «світити, сяяти, блищати» | давньоверхньонімецька |
| lōchet «блискавка» | давньоірландська |
| liohtian «тс.» | давньонижньонімецька |
| laũkas «з плямою на лобі» | литовська |
| Léuchter «свічник» ( ‹ свн. liuhtaere) | німецька |
| leuchten «тс.» | нововерхньонімецька |
| lichtarz «свічник» | польська |
| lučь «промінь» | праслов’янська |
| лихта́р «свічник» | російська |
| liuhten | середньоверхньнімецька |
| liuhtære | середньоверхньнімецька |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України