ЛІТЕРНЕ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичено з латинської мови, можливо, через польське посередництво;

лат. littera, давніше lītera «буква алфавіту, лист», очевидно, пов’язане з līno «брудню, мажу, фарбую», спорідненим з дінд. lināti «тулиться, прилягає, застряє», гр. ’αλΐνω «намазую», гот. aflinnan «іти геть, відступати», дірл. len(a)id «іти слідом», кімр. canlin «тс.»;

існує також думка про грецьке походження слова, оскільки латинський алфавіт був запозичений через посередництво етрусків у греків (Ernout – Meillet 363);

р. ли́тера, бр. лі́тара, п. ч. слц. litera, схв. литера;

запозичення з німецької мови;

н. Léiter «драбина», свн. leiter(e), lātere, двн. leitara (‹*hleitara) «тс.» (пгерм. *hlai-drī) споріднені з гр. κλίμαξ «драбина», κλίμα «нахил, місцевість», κλīˊνω «згинаю, прихиляю», лат. clīno «гну, згинаю», псл. sloniti «слонити, прихиляти»;

різноманітність форм у слов’янських мовах відбиває варіативність німецьких діалектних форм;

форми з лой- запозичені через посередництво східнороманських мов (пор. молд. ло́йтрэ «бокова стінка воза», рум. lóitră «тс.»);

п. [letra], мн. [letry, litry, lytry, latry] «драбини у возі; бічні дошки воза; віз (з драбинами)», болг. [ли́тра] «бічна дошка воза», ри́тла «тс.», схв. [lójtra, lȏjtre, lótra] «драбина у возі», слн. lôjtra «драбина»;