ЛІНІ — ЕТИМОЛОГІЯ

п. [leliń, jeliń], як і jeleń «тс.», відповідає укр. о́лень (пор.);

можливо, видозмінене запозичення з польської мови;

не зовсім ясне;

псл. *elenь, пов’язане з *olni «лань», *olsь «лось»;

споріднене з лит. élnis «олень, лось», élnias, álnis, ст. elenis «тс.», лтс. alˆnis «лось», гр. ἔλαφος«олень»,ἐλλός «оленя», кімр. elain «косуля», ірл. elit «тс.», вірм. ełn «лань» і далі, можливо, з двн. ёlo «бурий, жовтий», ёlawêr «тс.», іє. *el- «рудий, коричневий»;

р. оле́нь, бр. але́нь, др. олень, п. вл. нл. jeleń, ч. jelen, слц. jeleň, болг. еле́н, м. елен, схв. jѐлен, слн. jêlen, стсл. ѥлєнь;

п. leń «ледар», як і ч. ст. léň, вл. lěni, схв. [lȇnj] «тс.», пов’язане з прикметником leniwy, спорідненим з укр. ліни́вий;

запозичення з польської мови;

псл. linъ, linjь «лин»;

споріднене з лит. lýnas, лтс lĩnis, прус. linis «тс.»;

балто-сл. *līn-a *-līn-i̯a-, очевидно, належить до іє. *(s)lei- «слизький, липкий», звідки також нвн. Schleie «лин», двн. slīo, дісл. slӯ, дангл. slíw «тс.»;

назва риби зумовлена тим, що поверхня її тіла покрита товстим шаром слизу;

можливе вторинне зближення з линя́ти (Machek 333 – 334; Holub – Lyer 289: слиз на шкірі, висихаючи на повітрі, облущується, після чого залишаються темніші плями);

менш обґрунтовані припущення про походження слова з *lipnь, пов’язуваного з псл. *lьpěti, lěpiti «ліпити» (Uhlenbeck KZ 39, 259 – 260) або про первісну спорідненість з гр. λινεύς «морська риба» (Uhlenbeck тж; Фасмер II 498; Boisacq 565);

р. линь, [лин, лень, ленёк, ленок, алень], бр. лінь, п. нл. lin, ч. lín, ст. líň, слц. lien, вл. lin(ak), болг. лин, м. линар, схв. лȗњ, лùњāк, ст. lȉn, слн. línj(ak) «тс.»;

свн. līne (нвн. Leine) «канат», двн. līna, пгерм. *līniōn «тс.» пов’язане з пгерм. *līna «льон», спорідненим з псл. Іьnъ, укр. льон;

через посередництво польської мови запозичене з німецької;

р. [ли́на] «трос, канат», бр. ліна, п. lina, ч. слц. [lina] «тс.»;

стсл. лѣнъ, лѣнивъ;

псл. lěnivъ «лінивий», похідне утворення від іменника lěnь «лінощі», пов’язаного з прикметником lěnъ «лінивий»;

споріднене з лит. lẽnas: lėˊnas «спокійний, тихий, лагідний, повільний», лтс. lḕns: lẽns «повільний, лагідний, спокійний; лінивий, неповороткий, млявий», лат. lēnis ( ‹ *lēnos) «ніжний, м’який, тихий, лагідний, повільний», далі з лит. lė˜tas «повільний, тихий, спокійний, поступливий», гр. ληδεĩν «бути стомленим, лінивим», алб. loth «стомлюю», лат. lassus «млявий, стомлений», ірл. lasc «млявий», гот. lētan «пускати, розслаблювати» (нвн. lassen «тс.»), lats «лінивий»;

іє. *lē- «слабий, млявий, стомлений; ніжний, тихий, лагідний»;

р. лени́вый, [лено́й], бр, ляні́вы, розм. ля́ны, др. лѣнивыи, п. leniwy, ст. leny, ч. слц. lenivý, ч. líný, вл. lěni, болг. лени́в, м. ленлив, [ляні́ф], схв. лȇн, лèнив, љèнив, лèњив, слн. lên, lenív;