ЛІМІТУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

лімі́т

запозичення з французької мови;
фр. limite «границя, межа, ліміт» походить від лат. līmes (род. в. līmitis) «межа, дорога між полями», що являє собою давне складне утворення з основ прикметника līmus «поперечний», спорідненого з дангл. līm «гілка; член тіла», дісл. limr «тс.», і дієприкметника it«ідучий», пов’язаного з еō, īre «йти», спорідненим з псл. iti, укр. іти́;
р. болг. схв. лими́т, бр. лімі́т, п. ч. слц. вл. limit, слн. limít(a);
Фонетичні та словотвірні варіанти

ліміта́ція
лімітува́ти
понадлімі́тний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лімі́т білоруська
лими́т болгарська
limit верхньолужицька
līm «гілка; член тіла» давньоанглійська
limr «тс.» давньоісландська
līmes «межа, дорога між полями» (род. в. līmitis) латинська
līmus «поперечний» латинська
līmitis латинська
līmitis латинська
limit польська
iti праслов’янська
лими́т російська
лими́т сербохорватська
limit словацька
limít(a) словенська
іти́ українська
limite «границя, межа, ліміт» французька
it «ідучий» французька
limit чеська
īre «йти» ?
еō ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України