ЛІКТІВ — ЕТИМОЛОГІЯ

іє. *el-, *ol- «згинати»;

споріднене з лит. alkū́nė, лтс. ęlkuone, ęlkūne, èlks «тс.», ęlkuons, ęlkuonis «згин», прус alkunis «лікоть», лит. úolektis (чол. р.), uolektìs (жін. р.) «лікоть, ліктьова кістка», лтс. uôlekts «лікоть», прус. woltis «передпліччя», гр. ἄλαξ «передпліччя, лікоть», ὠλένη «тс·», лат. ulna «лікоть», гот. aleina, двн. elina «тс.», вірм. olok’ «гомілка», дірл. uilenn «кут», кімр. elin «лікоть», дінд. aratníḥ «тс.»;

псл. *olkъtь «лікоть»;

р. ло́коть, бр. ло́каць, др. локъть, п. łokieć, ч. loket, слц. lakeť, вл. łochć, нл. łokś, полаб. lüťit, болг. ла́кът, м. лакот, схв. лȃкат, слн. láket, [lakȃt], стсл. лакъть;

запозичення з тюркських мов;

тур. arsın, [aršun], аз. тат. каз. узб. башк. аршын походить від перс. äräš «лікоть (міра довжини в 15–16 вершків)», що має зв’язок з дперс. arašnīš «тс.», спорідненим з гр. ὠλένη «лікоть», псл. *olkъtь, укр. лікоть;

р. болг. м. арши́н, бр. аршы́н, п. arszyn, ч. aršin, слц. слн. aršín, схв. àршин;

мається на увазі можливість опертися па лутку ліктями (пор. р. облокоти́ться);

пов’язане з лі́коть (на Поліссі – ло́коть);

псл. lono «статеві органи; нижня частина живота; поділ; місце від живота до колін (у сидячої людини); оберемок»;

задовільної етимології не має;

найвірогіднішим є первісний зв’язок з ležati «лежати», lože «ложе» через вихідну форму *log-sno «лежання», пов’язану з псл. lоgъ «низина, долина, лог», ložesno, (мн.) ložesna ‹ *logesnā «місце, де знаходиться плід, матка»;

спрощення групи приголосних аналогічне зміні псл. luna ‹ *louksnā;

менш обгрунтовані спроби виведення з *lok-s-no від іє. *lek- «вигинати, гнути» (Фасмер II 517; Schuster-Šewc 775–776; Младенов 279; Mikkola BB 22, 246; Walde–Hofm. I 761), з *lok-no від балтосл. *lek- «летіти, скакати» (Vaillant Gr. comp. I 93, IV 584), з *lopno «пола одягу», пов’язаного з псл. Іорuхъ, lopata, з *lotno, спорідненого з дінд. aratníḥ «лікоть» (Mikkola Ursl. Gr. I 127);

непереконливе зіставлення з лі́коть, р. ло́коть (у південнослов’янських мовах було б ла-), з дісл. leggr «нога, ляжка, плечова кістка» (Reichelt KZ 46, 349);

р. ло́но «груди; живіт, утроба; [коліна]», бр. ло́на «лоно», [ло́ні] «руки, пригорщ; обійми; оберемок», др. лоно «лоно, груди, пазуха; ядро (статевий орган)», п. łono «живіт, особливо нижня його частина; груди; коліна; обійми; оберемок», ст. «статеві органи», ч. lůno «жіночі статеві органи; нижня частина живота», ст. lóno «живіт; статеві органи», слц. lóno «місце від пояса до колін у сидячої людини; жіночі статеві органи», вл. łono «лоно; оберемок», нл. łono «нижня частина живота, груди; оберемок», полаб. lönü «лоно; обійми», болг. схв. ло́но, слн. lono, стсл. лоно «лоно, живіт, місце від живота до колін сидячої людини; нижня частина одягу»;