ЛІГАТУРА — ЕТИМОЛОГІЯ
лігату́ра «зображення одним письмовим знаком двох або кількох літер»
через посередництво німецької мови (нім. Ligatúr) запозичено з середньолатинської;
слат. ligātūra «зв’язування, поєднування» походить від лат. ligo, ligāre «зв’язувати, скріплювати», спорідненого з псл. ligati «тс.», укр. лигати;
р. болг. схв. лигатýра, бр. лігату́ра, п. ч. вл. ligatura, слц. слн. ligatúra;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
лігату́ра | білоруська |
лигатýра | болгарська |
ligatura | верхньолужицька |
ligo | латинська |
ligāre «зв’язувати, скріплювати» | латинська |
Ligatúr | німецька |
ligatura | польська |
ligati «тс.» | праслов’янська |
лигатýра | російська |
лигатýра | сербохорватська |
ligātūra «зв’язування, поєднування» | середньолатинська |
ligatúra | словацька |
ligatúra | словенська |
лигати | українська |
ligatura | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України