ЛІГА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
лі́га «об’єднання окремих осіб, організацій, держав; асоціація»
запозичення з французької мови;
фр. ligue через іт. ст. liga «тс.» і слат. liga «зв’язок» походить від лат. ligo, ligāre «зв’язувати», спорідненого з псл. ligati «тс.», укр. лига́ти;
р. болг. м. схв. ли́га, бр. лі́га, п. ч. слц. вл. нл. liga, слн. líga;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лі́га | білоруська |
| ли́га | болгарська |
| liga | верхньолужицька |
| liga «тс.» (ст.) | італійська |
| ligo | латинська |
| ligāre «зв’язувати» | латинська |
| ли́га | македонська |
| liga | нижньолужицька |
| liga | польська |
| ligati «тс.» | праслов’янська |
| ли́га | російська |
| ли́га | сербохорватська |
| liga «зв’язок» | середньолатинська |
| liga | словацька |
| líga | словенська |
| лига́ти | українська |
| ligue | французька |
| liga | чеська |
ле́ґар «кожна з двох жердин, що підкладаються під стіс дров; лага під дерев’яною підлогою; сволок О; зрубане дерево, що довго лежить, колода О»
запозичення з польської мови;
п. legar «лага; дерев’яна підкладка під тягарі», [ligar] «тс.», які слн. [lęgar] «балка, яка підкладається під бочки з вином», походять від свн. lëger (‹ lëgar) «тс.; лага», пов’язаного з legen «ложити», ligen «лежати» (нвн. liegen «тс.»), спорідненими з псл. ležati, укр. лежа́ти;
виведення з [ґре́ґар] «сволок» (Дзендзелівський St. sl. 22, 285 – 286) позбавлене підстав;
може йтися тільки про розвиток значення «сволок» у слова [ле́ґар] під впливом слова [ґре́ґар];
р. [ле́гар] «підвалина», [ле́гарь] «зв’язок двох крокв; підставка під винну бочку», бр. [ле́гар] «важіль», [лега́ры «лаги»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лє́гар
«лага під дерев’яною підлогою; валок, по якому перекочують колоди»
лє́ґар
«тс.»
лє́гер
«валок, по якому перекочують колоди»
лі́ґap
«лага, брус як підклад під дрова, підлогу Ж, О, МСБГ; 6pyG на MOGTÍ O»
лі́га
«довга колода, з якої тешуть бруси»
лі́гар
«кожна з двох жердин, що підкладаються під стіс дров; лага під дерев’яною підлогою; валок, по якому нерекочують колоди Л, Лчерк»
лігарі́
«стовпи як опора підвалин хати »
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ле́гар «важіль» | білоруська |
| лега́ры «лаги» | білоруська |
| liegen | нововерхньонімецька |
| liegen | нововерхньонімецька |
| liegen | нововерхньонімецька |
| legar | польська |
| legar | польська |
| ligar | польська |
| legar | польська |
| ligar | польська |
| legar | польська |
| ligar | польська |
| legar | польська |
| ligar | польська |
| legar | польська |
| ligar | польська |
| legar | польська |
| ligar | польська |
| legar | польська |
| ligar | польська |
| legar | польська |
| ligar | польська |
| legar | польська |
| ligar | польська |
| ležati | праслов’янська |
| ležati | праслов’янська |
| ležati | праслов’янська |
| ле́гар «підвалина» | російська |
| ле́гарь «зв’язок двох крокв; підставка під винну бочку» | російська |
| lëgar | середньоверхньнімецька |
| lëger | середньоверхньнімецька |
| legen | середньоверхньнімецька |
| ligen | середньоверхньнімецька |
| lëgar | середньоверхньнімецька |
| lëger | середньоверхньнімецька |
| legen | середньоверхньнімецька |
| ligen | середньоверхньнімецька |
| lëgar | середньоверхньнімецька |
| lëger | середньоверхньнімецька |
| legen | середньоверхньнімецька |
| ligen | середньоверхньнімецька |
| lëgar | середньоверхньнімецька |
| lëger | середньоверхньнімецька |
| legen | середньоверхньнімецька |
| ligen | середньоверхньнімецька |
| lëgar | середньоверхньнімецька |
| lëger | середньоверхньнімецька |
| lęgar | словенська |
| lęgar | словенська |
| lęgar | словенська |
| lęgar | словенська |
| lęgar | словенська |
| lęgar | словенська |
| lęgar | словенська |
| lęgar | словенська |
| лежа́ти | українська |
| лежа́ти | українська |
| лежа́ти | українська |
| ґре́ґар | українська |
| ґре́ґар | українська |
| ле́ґар | українська |
| ґре́ґар | українська |
Лія (жіноче ім’я)
сгр. Λiα походить, очевидно, від гебр. Lē’a, пов’язаного з іменником lē’а «антилопа»;
через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з середньогрецької;
р. Ли́я, бр. Лі́я, др. Лия, слн. Léa, стсл. Ліга;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Лея
Ліа
«працови́тая»
(1627)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Лі́я | білоруська |
| Lē'a | гебрайська |
| lē'а «антилопа» | гебрайська |
| Лия | давньоруська |
| Ли́я | російська |
| Λiα | середньогрецька |
| Léa | словенська |
| Ліга | старослов’янська |
лягти́
«лягати; лежати», лєшти, лѧгѫ «лягти»;
псл. *legti (lęgǫ), ітератив lěgati (lěgajǫ, lěžǫ) і далі ležati (*ležǫ);
праслов’янською iннвацією є поява носового інфікса (*le-n-g-) в парадигмах тенерішнього і майбутнього часу (пор. стсл. лѧгѫ, рос. ля́гу), паралельного до форм псл. sędǫ «сяду» від sěsti «сісти»;
в українській мові рефлекс інфіксації пepeнесено і в форму інфінітива;
р. [лега́ть] «лягати», лечь (ля́гу, ля́жешь) «лягти», [лечи́, легчи́, легти́] «тс.», бр. лега́ць, легчы́, (ля́гу, ля́жаш), [ле́гці], др. лѣгати, легати, лечи, лягу, п. legać «лягати; лежати, спати», lec (lęgę, lężesz) «лягти», ч. lehati (lehám) «лягати», léhati (léhám) «лежати», léci (l’ahu, ležeš, léžeš) «лягти», слц. l’íhať «лягати спати; падати; спати», вл. lěhać «лягати», lěhać so «спиратися на щось», нл. lěgaś «(часто) лежати», lěgaś se «часто лягати», полаб. lągně «ляже», болг. ля́гам, ле́гна «лягати; прилягати (про одяг)», [ле́гам] «класти», м. легам «лягати», схв. лијèгати (лȕјежем), лéгати «лягати, лягати спати, ложити», лèћu (лȅжēм) «лягти», légatі (légam) «лягати», lę́či (lę̂žem) «лягти», стсл. лѣгати, лѣжѫ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
виляга́льність
(с.-г.)
ви́лягти
ви́лягтися
відлягти́
вля́ги
«час, коли лягають спати»
влягчи́ся
«улягтися, заспокоїтися»
влячи́ся
доляга́ти
«дуже давити, боліти»
завля́ги
«час, коли лягають спати»
зальо́ги
«засада»
заляга́ння
«скупчення; розміщення; [засада]»
залягти́
«захворіти»
залячи́
залячи́ся
«залягти в норі, поселитися»
зле́гтися
«злежатися»
злєчи́
злєщи́
«померти; загинути; захворіти»
зля́ганий
«який злігся»
(про сніг)
зляга́тися
«вступати в любовні зв’язки»
злягти́
«лягти; занедужати; [розродитися]»
злягчи́
злячи́
«злягти»
ліг
(мин. ч.)
лі́гма́
«лежачи»
(присл.)
лічи́
ляг
ля́га
«ледар»
ляга́вина
«пологий берег річки»
ляга́ти
ля́ги́
«час, коли лягають спати»
лягі́вка
«час висиджування яєць»
лягівни́ця
«спаль ня Ж; ліжко, постіль Пі»
лягм
лягма́
«тс.»
ля́гмо
лягови́тися
«лягати»
ляговни́ця
«тс.»
ля́гом
(у сполученні [л. під’їджати] «під’їжджати боком човна»)
ля́гома
ля́гоми
«тс.»
ля́гочи
лягчи́
«лягти»
ля́зькати
«тс.»
(дит.)
налягати
наполяга́ти
о́бляги
«час, коли лягають спати»
обля́гма
«коли лягають спати»
(присл.)
обля́гома
«тс.»
облягти́
облягти́ся
облячи́
«облягти»
підляга́ти
«бути залежним, підпорядкованим; потрапляти під дію, вплив чого-небудь»
повиляга́ти
позаляга́ти
позляга́ти
поле́глий
по́ляг
«тиск; вантаж»
полягти́
полягти́ся
«полягти»
поля́жка
«виляглий хліб»
по́лячи́
«полягати»
поналяга́ти
приляга́ння
(вид граматичного зв’язку)
приляга́ти
приляга́ючий
розля́глий
уля́га
«пізній час, коли люди лягають спати»
уляга́ти
«налягати Пі; мчатися (про коней, собак, вовків)»
уляга́тися
«лягати; стихати, припинятися; [погодитися Пі]»
уля́глий
«податливий»
уля́гова
уляго́вина
«улоговина»
уля́гома
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лега́ць | білоруська |
| легчы́ (ля́гу, ля́жаш) | білоруська |
| ле́гці | білоруська |
| ля́гу | білоруська |
| ля́жаш | білоруська |
| ля́гам | болгарська |
| ле́гна «лягати; прилягати (про одяг)» | болгарська |
| ле́гам «класти» | болгарська |
| lěhać «лягати»«спиратися на щось» | верхньолужицька |
| lěhać so «лягати»«спиратися на щось» | верхньолужицька |
| лѣгати | давньоруська |
| легати | давньоруська |
| лечи | давньоруська |
| лягу | давньоруська |
| легам «лягати» | македонська |
| lěgaś «(часто) лежати»«часто лягати» | нижньолужицька |
| lěgaś se «(часто) лежати»«часто лягати» | нижньолужицька |
| lągně «ляже» | полабська |
| legać «лягати; лежати, спати»«лягти» (Ięgę, lężesz) | польська |
| lec «лягати; лежати, спати»«лягти» (Ięgę, lężesz) | польська |
| lęgę | польська |
| lężesz | польська |
| *legti (lęgǫ) | праслов’янська |
| lęgǫ | праслов’янська |
| lěgati | праслов’янська |
| lěgajǫ | праслов’янська |
| lěžǫ | праслов’янська |
| ležati | праслов’янська |
| *ležǫ | праслов’янська |
| sěsti «сісти» | праслов’янська |
| sędǫ | праслов’янська |
| ля́гу | російська |
| лега́ть «лягати» | російська |
| лечь «лягти» (ля́гу, ля́жешь) | російська |
| лечи́ | російська |
| легчи́ | російська |
| легти́ «тс.» | російська |
| ля́гу | російська |
| ля́жешь | російська |
| лијèгати (лȕјежем) | сербохорватська |
| лéгати «лягати, лягати спати, ложити» | сербохорватська |
| лèћu «лягти»«лягати»«лягти» (лȅжēм)(légam)(l$ęžem) | сербохорватська |
| лȕјежем | сербохорватська |
| лȅжēм | сербохорватська |
| l'íhať «лягати спати; падати; спати» | словацька |
| légatі | словенська |
| légam | словенська |
| lę́či | словенська |
| lę̂žem | словенська |
| лєшти | старослов’янська |
| лѧгѫ | старослов’янська |
| лѧгѫ | старослов’янська |
| лѣгати | старослов’янська |
| лѣжѫ | старослов’янська |
| lehati «лягати»«лежати»«лягти» (lehám)(léhám)(l’ahu, ležeš, léžeš) | чеська |
| léhati «лягати»«лежати»«лягти» (lehám)(léhám)(l’ahu, ležeš, léžeš) | чеська |
| léci «лягати»«лежати»«лягти» (lehám)(léhám)(l’ahu, ležeš, léžeš) | чеська |
| lehám | чеська |
| léhám | чеська |
| l'ahu | чеська |
| ležeš | чеська |
| léžeš | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України