ЛІГ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
лягти́
«лягати; лежати», лєшти, лѧгѫ «лягти»;
псл. *legti (lęgǫ), ітератив lěgati (lěgajǫ, lěžǫ) і далі ležati (*ležǫ);
праслов’янською iннвацією є поява носового інфікса (*le-n-g-) в парадигмах тенерішнього і майбутнього часу (пор. стсл. лѧгѫ, рос. ля́гу), паралельного до форм псл. sędǫ «сяду» від sěsti «сісти»;
в українській мові рефлекс інфіксації пepeнесено і в форму інфінітива;
р. [лега́ть] «лягати», лечь (ля́гу, ля́жешь) «лягти», [лечи́, легчи́, легти́] «тс.», бр. лега́ць, легчы́, (ля́гу, ля́жаш), [ле́гці], др. лѣгати, легати, лечи, лягу, п. legać «лягати; лежати, спати», lec (lęgę, lężesz) «лягти», ч. lehati (lehám) «лягати», léhati (léhám) «лежати», léci (l’ahu, ležeš, léžeš) «лягти», слц. l’íhať «лягати спати; падати; спати», вл. lěhać «лягати», lěhać so «спиратися на щось», нл. lěgaś «(часто) лежати», lěgaś se «часто лягати», полаб. lągně «ляже», болг. ля́гам, ле́гна «лягати; прилягати (про одяг)», [ле́гам] «класти», м. легам «лягати», схв. лијèгати (лȕјежем), лéгати «лягати, лягати спати, ложити», лèћu (лȅжēм) «лягти», légatі (légam) «лягати», lę́či (lę̂žem) «лягти», стсл. лѣгати, лѣжѫ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
виляга́льність
(с.-г.)
ви́лягти
ви́лягтися
відлягти́
вля́ги
«час, коли лягають спати»
влягчи́ся
«улягтися, заспокоїтися»
влячи́ся
доляга́ти
«дуже давити, боліти»
завля́ги
«час, коли лягають спати»
зальо́ги
«засада»
заляга́ння
«скупчення; розміщення; [засада]»
залягти́
«захворіти»
залячи́
залячи́ся
«залягти в норі, поселитися»
зле́гтися
«злежатися»
злєчи́
злєщи́
«померти; загинути; захворіти»
зля́ганий
«який злігся»
(про сніг)
зляга́тися
«вступати в любовні зв’язки»
злягти́
«лягти; занедужати; [розродитися]»
злягчи́
злячи́
«злягти»
ліг
(мин. ч.)
лі́гма́
«лежачи»
(присл.)
лічи́
ляг
ля́га
«ледар»
ляга́вина
«пологий берег річки»
ляга́ти
ля́ги́
«час, коли лягають спати»
лягі́вка
«час висиджування яєць»
лягівни́ця
«спаль ня Ж; ліжко, постіль Пі»
лягм
лягма́
«тс.»
ля́гмо
лягови́тися
«лягати»
ляговни́ця
«тс.»
ля́гом
(у сполученні [л. під’їджати] «під’їжджати боком човна»)
ля́гома
ля́гоми
«тс.»
ля́гочи
лягчи́
«лягти»
ля́зькати
«тс.»
(дит.)
налягати
наполяга́ти
о́бляги
«час, коли лягають спати»
обля́гма
«коли лягають спати»
(присл.)
обля́гома
«тс.»
облягти́
облягти́ся
облячи́
«облягти»
підляга́ти
«бути залежним, підпорядкованим; потрапляти під дію, вплив чого-небудь»
повиляга́ти
позаляга́ти
позляга́ти
поле́глий
по́ляг
«тиск; вантаж»
полягти́
полягти́ся
«полягти»
поля́жка
«виляглий хліб»
по́лячи́
«полягати»
поналяга́ти
приляга́ння
(вид граматичного зв’язку)
приляга́ти
приляга́ючий
розля́глий
уля́га
«пізній час, коли люди лягають спати»
уляга́ти
«налягати Пі; мчатися (про коней, собак, вовків)»
уляга́тися
«лягати; стихати, припинятися; [погодитися Пі]»
уля́глий
«податливий»
уля́гова
уляго́вина
«улоговина»
уля́гома
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лега́ць | білоруська |
| легчы́ (ля́гу, ля́жаш) | білоруська |
| ле́гці | білоруська |
| ля́гу | білоруська |
| ля́жаш | білоруська |
| ля́гам | болгарська |
| ле́гна «лягати; прилягати (про одяг)» | болгарська |
| ле́гам «класти» | болгарська |
| lěhać «лягати»«спиратися на щось» | верхньолужицька |
| lěhać so «лягати»«спиратися на щось» | верхньолужицька |
| лѣгати | давньоруська |
| легати | давньоруська |
| лечи | давньоруська |
| лягу | давньоруська |
| легам «лягати» | македонська |
| lěgaś «(часто) лежати»«часто лягати» | нижньолужицька |
| lěgaś se «(часто) лежати»«часто лягати» | нижньолужицька |
| lągně «ляже» | полабська |
| legać «лягати; лежати, спати»«лягти» (Ięgę, lężesz) | польська |
| lec «лягати; лежати, спати»«лягти» (Ięgę, lężesz) | польська |
| lęgę | польська |
| lężesz | польська |
| *legti (lęgǫ) | праслов’янська |
| lęgǫ | праслов’янська |
| lěgati | праслов’янська |
| lěgajǫ | праслов’янська |
| lěžǫ | праслов’янська |
| ležati | праслов’янська |
| *ležǫ | праслов’янська |
| sěsti «сісти» | праслов’янська |
| sędǫ | праслов’янська |
| ля́гу | російська |
| лега́ть «лягати» | російська |
| лечь «лягти» (ля́гу, ля́жешь) | російська |
| лечи́ | російська |
| легчи́ | російська |
| легти́ «тс.» | російська |
| ля́гу | російська |
| ля́жешь | російська |
| лијèгати (лȕјежем) | сербохорватська |
| лéгати «лягати, лягати спати, ложити» | сербохорватська |
| лèћu «лягти»«лягати»«лягти» (лȅжēм)(légam)(l$ęžem) | сербохорватська |
| лȕјежем | сербохорватська |
| лȅжēм | сербохорватська |
| l'íhať «лягати спати; падати; спати» | словацька |
| légatі | словенська |
| légam | словенська |
| lę́či | словенська |
| lę̂žem | словенська |
| лєшти | старослов’янська |
| лѧгѫ | старослов’янська |
| лѧгѫ | старослов’янська |
| лѣгати | старослов’янська |
| лѣжѫ | старослов’янська |
| lehati «лягати»«лежати»«лягти» (lehám)(léhám)(l’ahu, ležeš, léžeš) | чеська |
| léhati «лягати»«лежати»«лягти» (lehám)(léhám)(l’ahu, ležeš, léžeš) | чеська |
| léci «лягати»«лежати»«лягти» (lehám)(léhám)(l’ahu, ležeš, léžeš) | чеська |
| lehám | чеська |
| léhám | чеська |
| l'ahu | чеська |
| ležeš | чеська |
| léžeš | чеська |
лі́га «об’єднання окремих осіб, організацій, держав; асоціація»
фр. ligue через іт. ст. liga «тс.» і слат. liga «зв’язок» походить від лат. ligo, ligāre «зв’язувати», спорідненого з псл. ligati «тс.», укр. лига́ти;
запозичення з французької мови;
р. болг. м. схв. ли́га, бр. лі́га, п. ч. слц. вл. нл. liga, слн. líga;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лі́га | білоруська |
| ли́га | болгарська |
| liga | верхньолужицька |
| liga «тс.» (ст.) | італійська |
| ligo | латинська |
| ligāre «зв’язувати» | латинська |
| ли́га | македонська |
| liga | нижньолужицька |
| liga | польська |
| ligati «тс.» | праслов’янська |
| ли́га | російська |
| ли́га | сербохорватська |
| liga «зв’язок» | середньолатинська |
| liga | словацька |
| líga | словенська |
| лига́ти | українська |
| ligue | французька |
| liga | чеська |
бе́тдах «відходи при молотьбі, сміття»
українські звукові форми могли розвинутися через проміжні форми *бетля, *бетла з доданням кінцевого -x під впливом мо́тлох і кінцевого г під впливом тягти́, лягти́;
нвн, Béttel «мотлох; нісенітниця» пов’язане з bítten «просити», спорідненим з гр. πείθω «переконую», псл. u-běditi, р. убеди́ть;
очевидно, видозмінене запозичення з німецької мови;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бе́теги
«тс.»
бе́тлих
бе́тляг
бе́тюг
бе́тяг
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| πείθω «переконую» | грецька |
| u-běditi | праслов’янська |
| убеди́ть | російська |
| бетля | ? |
| бетла | ? |
| мо́тлох | ? |
| тягти́ | ? |
| лягти́ | ? |
| Béttel «мотлох; нісенітниця» | ? |
| bítten «просити» | ? |
делега́ти «дошкуляти, допікати; наполягати»
запозичення з польської мови;
п. dolegać «докучати, робити комусь прикрість», [dolęgać], dolec «тс.» є префіксальним утворенням від legać «лягати», [lęgać] «тс.», lec «лягти», що відповідає укр. ляга́ти, лягти́;
до будови та семантики пор. синонімічні укр. наполяга́ти, досади́ти, р. досади́ть, н. jemandem zusetzen «надокучати, досаждати»;
бр. далега́ць «надокучати, заважати», слц. doliehať «наполягати; мучити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
долегати
«докучати, турбувати, робити прикрість»
(1538)
доле́гливий
«докучливий, наполегливий»
доле́гливість
«неприємність, прикрість»
доле́жність
доліга́ти
долігливість
доляга́ти
«тс.»
долягли́вість
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| далега́ць «надокучати, заважати» | білоруська |
| jemandem zusetzen «надокучати, досаждати» | німецька |
| dolegać «докучати, робити комусь прикрість» | польська |
| досади́ть | російська |
| doliehať «наполягати; мучити» | словацька |
| ляга́ти | українська |
| наполяга́ти | українська |
| dolęgać | ? |
| dolec «тс.» | ? |
| legać «лягати» | ? |
| lęgać «тс.» | ? |
| lec «лягти» | ? |
| лягти́ | ? |
| синонімічні | ? |
| досади́ти | ? |
наза́влєги «в час, коли звичайно лягають спати»
результат злиття прийменника на з прислівником [завля́ги] «тс.», пов’язаним з лягти́ (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| на «тс.» | українська |
| лягти́ | українська |
макольо́ндра «коноплянка, Cannabina (Acanthis, Linaria, Fringilla) cannabina L.» (орн.)
фонетично видозмінене запозичення з польської мови;
п. makolągwa, [makolądwa] «тс.» є складним словом, утвореним з основ іменника mak, спорідненого з укр. мак, та дієслова lęgnąć się «вилуплюватися» (lǫg «вилуплювання»), спорідненого з укр. лягти́;
запозиченнями з української мови є рум. măcăleándru «малинівка», молд. макаля́ндру «тс.» (DLRM 483);
Фонетичні та словотвірні варіанти
макологва
«тс.»
(XVII ст.)
макольо́ндрик
маколя́ндра
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| макаля́ндру «тс.» | молдавська |
| makolągwa | польська |
| măcăleándru «малинівка» | румунська |
| мак | українська |
| лягти́ | українська |
| makolądwa «тс.» | ? |
| się «вилуплюватися» (lǫg «вилуплювання») | ? |
ле́ґар «кожна з двох жердин, що підкладаються під стіс дров; лага під дерев’яною підлогою; сволок О; зрубане дерево, що довго лежить, колода О»
може йтися тільки про розвиток значення «сволок» у слова [ле́ґар] під впливом слова [ґре́ґар];
виведення з [ґре́ґар] «сволок» (Дзендзелівський St. sl. 22, 285 – 286) позбавлене підстав;
п. legar «лага; дерев’яна підкладка під тягарі», [ligar] «тс.», які слн. [lęgar] «балка, яка підкладається під бочки з вином», походять від свн. lëger (‹ lëgar) «тс.; лага», пов’язаного з legen «ложити», ligen «лежати» (нвн. liegen «тс.»), спорідненими з псл. ležati, укр. лежа́ти;
запозичення з польської мови;
р. [ле́гар] «підвалина», [ле́гарь] «зв’язок двох крокв; підставка під винну бочку», бр. [ле́гар] «важіль», [лега́ры «лаги»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лє́гар
«лага під дерев’яною підлогою; валок, по якому перекочують колоди»
лє́ґар
«тс.»
лє́гер
«валок, по якому перекочують колоди»
лі́ґap
«лага, брус як підклад під дрова, підлогу Ж, О, МСБГ; 6pyG на MOGTÍ O»
лі́га
«довга колода, з якої тешуть бруси»
лі́гар
«кожна з двох жердин, що підкладаються під стіс дров; лага під дерев’яною підлогою; валок, по якому нерекочують колоди Л, Лчерк»
лігарі́
«стовпи як опора підвалин хати »
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ле́гар «важіль» | білоруська |
| лега́ры «лаги» | білоруська |
| liegen | нововерхньонімецька |
| liegen | нововерхньонімецька |
| liegen | нововерхньонімецька |
| legar | польська |
| legar | польська |
| ligar | польська |
| legar | польська |
| ligar | польська |
| legar | польська |
| ligar | польська |
| legar | польська |
| ligar | польська |
| legar | польська |
| ligar | польська |
| legar | польська |
| ligar | польська |
| legar | польська |
| ligar | польська |
| legar | польська |
| ligar | польська |
| legar | польська |
| ligar | польська |
| ležati | праслов’янська |
| ležati | праслов’янська |
| ležati | праслов’янська |
| ле́гар «підвалина» | російська |
| ле́гарь «зв’язок двох крокв; підставка під винну бочку» | російська |
| lëgar | середньоверхньнімецька |
| lëger | середньоверхньнімецька |
| legen | середньоверхньнімецька |
| ligen | середньоверхньнімецька |
| lëgar | середньоверхньнімецька |
| lëger | середньоверхньнімецька |
| legen | середньоверхньнімецька |
| ligen | середньоверхньнімецька |
| lëgar | середньоверхньнімецька |
| lëger | середньоверхньнімецька |
| legen | середньоверхньнімецька |
| ligen | середньоверхньнімецька |
| lëgar | середньоверхньнімецька |
| lëger | середньоверхньнімецька |
| legen | середньоверхньнімецька |
| ligen | середньоверхньнімецька |
| lëgar | середньоверхньнімецька |
| lëger | середньоверхньнімецька |
| lęgar | словенська |
| lęgar | словенська |
| lęgar | словенська |
| lęgar | словенська |
| lęgar | словенська |
| lęgar | словенська |
| lęgar | словенська |
| lęgar | словенська |
| ле́ґар | українська |
| ґре́ґар | українська |
| ґре́ґар | українська |
| ґре́ґар | українська |
| лежа́ти | українська |
| лежа́ти | українська |
| лежа́ти | українська |
Лія (жіноче ім’я)
сгр. Λiα походить, очевидно, від гебр. Lē’a, пов’язаного з іменником lē’а «антилопа»;
через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з середньогрецької;
р. Ли́я, бр. Лі́я, др. Лия, слн. Léa, стсл. Ліга;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Лея
Ліа
«працови́тая»
(1627)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Лі́я | білоруська |
| Lē'a | гебрайська |
| lē'а «антилопа» | гебрайська |
| Лия | давньоруська |
| Ли́я | російська |
| Λiα | середньогрецька |
| Léa | словенська |
| Ліга | старослов’янська |
лю́шев «помийне відро на трьох ніжках»
через посередництво польської мови запозичено з німецької;
нвн. Lösche «пожежне відро; діжка для охолодження; інструменту (у ковалів)» пов’язане з löschen «гасити» ( ‹ герм. *lek-skan ‹ *leg-skan, спорідненим з псл.*lęg ti, укр. лягти́);
припускається також, що в основі західнослов’янських форм лежить незасвідчене нім. Lösch-schaff, складне утворення з основ дієслова löschen «гасити» тa іменника schaff «посудина, бочка» (Machek ESJČ 340; Matzenauer LF 9, 217);
п. [lnszofl «цеберко для миття кухонного начиння», заст. łószow, [łuszof, liszaf, liszof, luszaf], ч. [lošov, lešov] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лю́шів
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *lek-skan | германські |
| *leg-skan | германські |
| Lösch-schaff | німецька |
| löschen «гасити» | німецька |
| schaff «посудина, бочка» | німецька |
| Lösche «пожежне відро; діжка для охолодження; інструменту (у ковалів)» | нововерхньонімецька |
| löschen «гасити» ( ‹ герм. *lek-skan ‹ *leg-skan, спорідненим з псл.*lęg ti, укр. лягти́) | нововерхньонімецька |
| luszofl «цеберко для миття кухонного начиння» | польська |
| łószow (заст.) | польська |
| łuszof (заст.) | польська |
| liszaf (заст.) | польська |
| liszof (заст.) | польська |
| luszaf (заст.) | польська |
| *lęg ti | праслов’янська |
| лягти́ | українська |
| lošov «тс.» | чеська |
| lešov «тс.» | чеська |
ляга́вий «який відшукує дичину нюхом» (про породу мисливських собак)
зміна -е- -я- в російському слові пояснюється впливом форми лягу (Преобр. I 442), на українському грунті вона підтримується парадигмами теперішнього і майбутнього часу (лягає, ляже);
вживання прикметника щодо собак, можливо, є семантичною калькою фр. chien couchant букв. «лежачий собака» (назва стосується мисливських собак, яких привчають лягати, коли вони помічаІоіь дичину);
п. lеgawy (заст.) «який любить вилежуватися, лінивий, сонний», legawy (pies) «лягавий», legawiec «тс.», каш. [legawi] «лінивий», як і ч. lehavý (pes) «собака, який охоче лягає», lehavé obilí «полеглий хліб», є прикметниковим похідним від дієслова псл. *lěgati «лягати»;
запозичено з польської мови, можливо, через посередництво російської;
р. лега́вий, (заст.) ляга́вый;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| legawi «лінивий» | кашубський |
| lеgawy «який любить вилежуватися, лінивий, сонний» (заст.) | польська |
| legawy (pies) «лягавий» | польська |
| legawiec «тс.» | польська |
| *lěgati «лягати» | праслов’янська |
| лягу | російська |
| лега́вий | російська |
| ляга́вый (заст.) | російська |
| лягає | українська |
| ляже | українська |
| chien couchant | французька |
| lehavý (pes) «собака, який охоче лягає» | чеська |
| lehavé obilí «полеглий хліб» | чеська |
ублігте́ «злягти, захворіти на тривалий час»
фонетичний варіант слова облягти́, що є префіксальним утворенням від лягти́;
пор. семантично аналогічне злягти́ «занедужати»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| облягти | українська |
| лягти | українська |
| злягти́ «занедужати» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України