ЛІАНА — ЕТИМОЛОГІЯ
ліа́на «витка кущова або деревна рослина»
запозичення з французької мови;
фр. liane походить з давнішого liarne, що являє собою результат контамінації фр. viorne (з лат. vīburnum «калина», яке не має «певної етимології) і фр. lier «зв’язувати», в основі якого лежить лат. ligo, -āre «зв’язувати», споріднене з снн. līk «стрічка», псл. ligati «в’язати», укр. лига́ти;
р. болг. лиа́на, бр. лія́на, п. ч. слц. вл. liana, схв. лиjáна, слн. liána;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лія́на | білоруська |
| лиа́на | болгарська |
| liana | верхньолужицька |
| ligo | латинська |
| -āre «зв’язувати» | латинська |
| vīburnum | латинська |
| vīburnum | латинська |
| liana | польська |
| ligati «в’язати» | праслов’янська |
| лиа́на | російська |
| лиjáна | сербохорватська |
| līk «стрічка» | середньонижньонімецька |
| liana | словацька |
| liána | словенська |
| лига́ти | українська |
| liane | французька |
| viorne (з лат. vīburnum «калина», яке не має «певної етимології) | французька |
| liarne | французька |
| lier | французька |
| liarne | французька |
| lier | французька |
| liarne | французька |
| liana | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України