ЛЯШКИ — ЕТИМОЛОГІЯ

може бути також результатом видозміни назви [валашо́к] «конюшина», пов’язаної з [валашо́к] «кастрований баранчик» (за схожістю квітки конюшини з баранчиком) або з ва́лах «кінь» (як конюшина з кінь);

пов’язується (Сабадош ОЛА 1981, 80–81) з др. ляча «сочевиця», ляща «тс.»;

може бути пов’язане з ляга́ти, лежа́ти, оскільки конюшина середня низькоросла, або з лях «поляк» за походженням чи місцем поширення певного виду конюшини;

не зовсім ясне;

неясне;

очевидно, запозичення з російської мови;

р. ля́жка, [ляшка] є зменш. формою від [ля́га] «тс.» (звідки р. ляга́ть «бити ногою; гойдатися]»), яке зводиться до псл. *lęg-, можливо, спорідненого з лит. lingúoti «гойдати», lìngė «жердина, до якої підвішують колиску», лтс. lĩnguôt, lĩgât «гойдати(ся)», ļeñgât «хитатися», дінд. láṅghati «підскакує»;

;

псл. [*lęхъ ‹ *lędxъ, зменш. форма на -х від lęd-janinъ / lęd-ěninъ, пов’язаного з *lędo «необроблена земля»;

первісним значенням *lехъ було «житель рівнин, відкритих просторів, пустищ»;

пор. синонімічний етнонім поля́к, похідний від по́ле;

була також спроба пояснити lech із зменшувальної форми до *Роljaninъ (Holub–Kop. 201);

;

;

;

давнім запозиченням із східнослов’янських мов є лит. lénkas «поляк».– Фасмер II 553;

;

;

;

;

;

р. бр. болг. заст. лях, др. лях, ляси, зн. в. мн. ля́хы, п. Lach, ч. ст. lech «предок», схв. [lȅh] «поляк», с.-цсл. лехъ, лѣхъ «тс.»;

споріднене з лит. lýsia, lýsė, lýsvė, lýstė «гоядка», прус. lyso «тс.», двн. (Wagan-)leisa «слід (воза), колія», leist «слід; колодка (взуттєва)», свн. geleis «проторена дорога», гот. laists «слід», lais «я знаю» (тобто «напав на слід»), laistjan «переслідувати», дісл. leistr «нога; коротка панчоха», лат. līra «борозна між загонами» ( ‹ *leisā);

іє. *loisa «борозна»;

укр. ля- замість очікуваного лі- неясне, можливо, зумовлене впливом [ля́да] «грядка, земельна ділянка»;

псл. lěха ‹ *loisa «борозна між загонами; загін, грядка», потім «смуга поля між двома борознами (що засівається за один помах руки)»;

р. [ля́ха] «вузька грядка; грядка, смуга», [ля́ха́] «грядка, міра землі; борозна; частина землі, яка засівається за один помах руки; межа падання зерна при сівбі; межа; колія», бр. [ляха́] «грядка, загін; межа падання зерна», [ліха́] «грядка», др. лѣха, леха «грядка, загін, межа», п. [lecha, lécha, liecha, licha, lifa] «загін, грядка; смуга, пропущена при оранці», ст. lecha «загін, грядка; ряд», ч. lícha «грядка, загін; [поле, розчищене від лісу; частина поля, яку можна засіяти за один помах руки]», ст. lécha «грядка, загін», вл. нл. lěcha «тс.», болг. леха́ «грядка, загін, міра площі», м. леа «грядка, загін», схв. лијȅха «грядка», слн. léha «загін, грядка», стсл. лѣха «загін, частина поля між борознами»;

запозичення з польської мови;

п. flasza «велика пляшка», flaszka «пляшка», flaszczyna «пляшечка», як і ч. flaše «пляшка», flaška, слц. fl’aša, fl’aška, вл. bleša, bleška, схв. фла̏ша, слн. fláša «тс.», походять від нвн. Flásche «пляшка», яке зводиться до двн. flaska, спорідненого з дісл. шв. норв. flaska, дангл. flasсe, flaxe, англ. flask, лат. plecto «плету», псл. pletǫ (‹ *plektǫ) «тс.»;

бр. пля́шка;