ЛЯХІВ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
лях «поляк; [пан Пі; міщанин О]» (іст.)
;
;
псл. [*lęхъ ‹ *lędxъ, зменш. форма на -х від lęd-janinъ / lęd-ěninъ, пов’язаного з *lędo «необроблена земля»;
первісним значенням *lехъ було «житель рівнин, відкритих просторів, пустищ»;
пор. синонімічний етнонім поля́к, похідний від по́ле;
була також спроба пояснити lech із зменшувальної форми до *Роljaninъ (Holub–Kop. 201);
давнім запозиченням із східнослов’янських мов є лит. lénkas «поляк».– Фасмер II 553;
;
;
;
;
;
;
;
р. бр. болг. заст. лях, др. лях, ляси, зн. в. мн. ля́хы, п. Lach, ч. ст. lech «предок», схв. [lȅh] «поляк», с.-цсл. лехъ, лѣхъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ляхва́
«ляхи»
(іст., зб.)
ля́хівка
«полька; вид вишитої прошви на сорочках»
(іст.)
ляхі́вський
ляхова
(зб.)
ляхови́тий
ляхота
«лях»
ляхо́тник
ля́хський
ляху́та
«тс.»«дитина поляків»
ляше́нько
ля́ший
«тс.»
Ляшина́
«Польща»
ляши́ско
«поляк»
ля́шити
«полонізувати»
ляши́ха
«полька»
ля́шка
«тс.»
ляшковатий
«ополячений»
ляшня́
(зб.)
ляшо́к
«поляк; молодий поляк»
(іст. знев.)
ляшо́та
(зб.)
ляшський
«ляський), [ляхува́ти] «жити як поляки»
ля́шу́га
«лях»«польський»
недоля́шка
«ополячена»
недо́ля́шок
«ополячений українець»
переля́шок
«полонізований русин»
Підлясся
Підля́хіє
«частина Галичини»
Підля́шшя
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лях | білоруська |
| лях (заст.) | болгарська |
| лях | давньоруська |
| ляси | давньоруська |
| ля́хы | давньоруська |
| lénkas «поляк» | литовська |
| Lach | польська |
| *lęхъ «необроблена земля» | праслов’янська |
| *lędxъ | праслов’янська |
| lęd-janinъ | праслов’янська |
| lęd-ěninъ | праслов’янська |
| *lędo | праслов’янська |
| *lехъ «житель рівнин, відкритих просторів, пустищ» | праслов’янська |
| lech | праслов’янська |
| *Роljaninъ | праслов’янська |
| *rolech | праслов’янська |
| лях | російська |
| лехъ | сербо-церковнослов’янська |
| лѣхъ «тс.» | сербо-церковнослов’янська |
| lȅh «поляк» | сербохорватська |
| поля́к | українська |
| по́ле | українська |
| lech «предок» (ст.) | чеська |
ляха́ «грядка»
іє. *loisa «борозна»;
споріднене з лит. lýsia, lýsė, lýsvė, lýstė «гоядка», прус. lyso «тс.», двн. (Wagan-)leisa «слід (воза), колія», leist «слід; колодка (взуттєва)», свн. geleis «проторена дорога», гот. laists «слід», lais «я знаю» (тобто «напав на слід»), laistjan «переслідувати», дісл. leistr «нога; коротка панчоха», лат. līra «борозна між загонами» ( ‹ *leisā);
псл. lěха ‹ *loisa «борозна між загонами; загін, грядка», потім «смуга поля між двома борознами (що засівається за один помах руки)»;
укр. ля- замість очікуваного лі- неясне, можливо, зумовлене впливом [ля́да] «грядка, земельна ділянка»;
р. [ля́ха] «вузька грядка; грядка, смуга», [ля́ха́] «грядка, міра землі; борозна; частина землі, яка засівається за один помах руки; межа падання зерна при сівбі; межа; колія», бр. [ляха́] «грядка, загін; межа падання зерна», [ліха́] «грядка», др. лѣха, леха «грядка, загін, межа», п. [lecha, lécha, liecha, licha, lifa] «загін, грядка; смуга, пропущена при оранці», ст. lecha «загін, грядка; ряд», ч. lícha «грядка, загін; [поле, розчищене від лісу; частина поля, яку можна засіяти за один помах руки]», ст. lécha «грядка, загін», вл. нл. lěcha «тс.», болг. леха́ «грядка, загін, міра площі», м. леа «грядка, загін», схв. лијȅха «грядка», слн. léha «загін, грядка», стсл. лѣха «загін, частина поля між борознами»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ліха
«утоптана земля для току»
ляши́льник
«чоловік, який робить знаки на полі, щоб не було огріхів»
ляши́ти
«розбивати город на грядки; робити знаки на полі, щоб не було огріхів»
ля́шка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ляха́ «грядка, загін; межа падання зерна» | білоруська |
| леха́ «грядка, загін, міра площі» | болгарська |
| lěcha «тс.» | верхньолужицька |
| laists «слід» | готська |
| lais «я знаю» (тобто «напав на слід») | готська |
| laistjan «переслідувати» | готська |
| leist «слід; колодка (взуттєва)» | давньоверхньонімецька |
| (Wagan-)leisa | давньоверхньонімецька |
| leistr «нога; коротка панчоха» | давньоісландська |
| лѣха | давньоруська |
| леха «грядка, загін, межа» | давньоруська |
| līra «борозна між загонами» ( ‹ *leisā) | латинська |
| *leisā | латинська |
| lýsia | литовська |
| lýsė | литовська |
| lýsvė | литовська |
| lýstė «гоядка» | литовська |
| леа «грядка, загін» | македонська |
| lěcha «тс.» | нижньолужицька |
| lecha «загін, грядка; смуга, пропущена при оранці» | польська |
| lécha «загін, грядка; смуга, пропущена при оранці» | польська |
| liecha «загін, грядка; смуга, пропущена при оранці» | польська |
| licha «загін, грядка; смуга, пропущена при оранці» | польська |
| lifa «загін, грядка; смуга, пропущена при оранці» | польська |
| lecha «загін, грядка; ряд» (ст.) | польська |
| lěха «борозна між загонами; загін, грядка» | праслов’янська |
| *loisa | праслов’янська |
| lyso «тс.» | прусська |
| ля́ха «вузька грядка; грядка, смуга» | російська |
| ля́ха́ «грядка, міра землі; борозна; частина землі, яка засівається за один помах руки; межа падання зерна при сівбі; межа; колія» | російська |
| ліха́ «грядка» | російська |
| лијȅха «грядка» | сербохорватська |
| geleis «проторена дорога» | середньоверхньнімецька |
| léha «загін, грядка» | словенська |
| лѣха «загін, частина поля між борознами» | старослов’янська |
| ля- | українська |
| ля́да «грядка, земельна ділянка» | українська |
| лі- | українська |
| lícha «грядка, загін; [поле, розчищене від лісу; частина поля, яку можна засіяти за один помах руки]» | чеська |
| lécha «грядка, загін» (ст.) | чеська |
| *loisa «борозна» | ? |
лесть «лестощі; хитрість, лукавство, обман Ж»
пгерм. *дшs-ti(гот. lists «хитрість, підступи», двн. дісл. дангл. list «тс.») споріднене з лат. līra (‹*leisā) «грядка, борозна», лит. lýsė, lýsvė «грядка», стсл. лѣха «грядка, борозна», укр. [ляха́] «грядка»;
семантичний перехід «борозна» → «слід, колія» → «учення (= указания шляху)» має місце тільки в германських мовах, пор. гот. laists «слід, колія», двн. leist «тс.» і гот. lais «я знаю» («напав на слід»), laisjan «учити», дангл. læran «тс.»;
допускається також давня спорідненість слов’янських і германських слів (Младенов 78; Kiparsky GLG 207; Stang 33);
припущення про зв’язок з лиза́ти, лит. laižýti, лтс. làizît «тс.», lišķis «облесник, лестун, підлабузник» (Mühl. – Endz. Il 475) менш обґрунтоване;
псл. lьstь «хитрість, підступність», запозичене з прагерманської (або готської) мови;
р. лесть «лестощі», бр. лёсткі «тс.», др. льсть (лесть) «обман, хитрість; лестощі; зло, єресь, змова», п. ст. leść «підступ; лицемірство, хитрість; зрада; наклеп», ч. lest «підступ, лукавство, хитрість», слц. lesť «хитрість», вл. lesć «хитрість, лукавство», нл. lasć «тс.», болг. лест «лестощі», лъст «тс.», схв. lȃst «обман, хитрощі, лукавство», слн. lèst «хитрість, підступність», стсл. льсть «обман»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зале́сливий
«підлесливий, лестивий»
лесли́вий
«улесливий, облесливий»
ле́сний
«тс.»
лест
(у виразі [лестом заходити] «обманювати за допомогою хитрощів»)
лесте́ць
«підлесник; хитрун, обманщик Ж»
лести́вець
«тс.»
лести́вий
лести́ти
«нещиро вихваляти, говорити приємності; давати насолоду»
лести́тися
«ластитися; лестощами намагатися привернути увагу або замаскувати свої наміри»
ле́стка
«лестощі; хитрість, лукавство, обман Ж»
ле́стни́й
«улесливий, облесливий, обманливий»
ле́стник
«хитрун, обманщик»
ле́стовочки
«хитрість, лукавство, обман»
ле́стощі
лесту́н
лесту́нство
«улесливість, облесливість»
обле́сливий
обле́сний
обле́сник
облестити
«спокусити, підманити; перехитрити Ж»
обле́щувати
переле́сник
переле́сниця
підле́сливий
підле́сний
підле́сник
підлести́ти
(ся)
підлещати
підле́щувати
(ся)
польсти́тися
«спокуситися»
приле́сний
«обманливий, облудний»
прилести́тися
прилеща́тися
приле́щуватися
уле́сливий
улести́ти
улеща́ти
уле́щувати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лёсткі «тс.» | білоруська |
| лест «лестощі» | болгарська |
| лъст «тс.» | болгарська |
| lesć «хитрість, лукавство» | верхньолужицька |
| lists «хитрість, підступи»«тс.» | готська |
| laists «слід, колія» | готська |
| lais «я знаю» («напав на слід») | готська |
| laisjan «учити» | готська |
| list | давньоанглійська |
| lǣran «тс.» | давньоанглійська |
| list | давньоверхньонімецька |
| leist «тс.» | давньоверхньонімецька |
| list | давньоісландська |
| льсть «обман, хитрість; лестощі; зло, єресь, змова» (лесть) | давньоруська |
| лесть | давньоруська |
| лесть | давньоруська |
| līra «грядка, борозна» (‹*leisā) | латинська |
| *leisā | латинська |
| làizît «тс.» | латиська |
| lišķis «облесник, лестун, підлабузник» | латиська |
| lýsė | литовська |
| lýsvė «грядка» | литовська |
| laižýti | литовська |
| lasć «тс.» | нижньолужицька |
| leść «підступ; лицемірство, хитрість; зрада; наклеп» (ст.) | польська |
| s-ti «хитрість, підступи»«тс.» | прагерманська |
| lьstь «хитрість, підступність» | праслов’янська |
| лесть «лестощі» | російська |
| lȃst «обман, хитрощі, лукавство» | сербохорватська |
| lesť «хитрість» | словацька |
| lèst «хитрість, підступність» | словенська |
| лѣха «грядка, борозна» | старослов’янська |
| льсть «обман» | старослов’янська |
| ляха́ «грядка» | українська |
| лиза́ти | українська |
| lest «підступ, лукавство, хитрість» | чеська |
ля́га́ «на поливних городах кілька грядок між двома рівчаками»
неясне;
можливо, результат фонетичної видозміни форми [ляха́] «грядка» (пор.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ляха́ «грядка» (пор.) | українська |
ля́дський «ляський, польський»
п. ст. [ladzki] «католицький»;
пов’язане з псл. *lęděninъ, етнічною назвою, що лежить в основі п. ст. *lęch ‹ *lędchъ, п. lach «поляк», звідки укр. лях;
р. [ля́цкий], ст. лядьскыи «польський», лядьская земля «Польща», полядитися «ополячитися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лядовни́к
«полонізований українець»
лядува́ти
«бути ополяченим»
Лядчи́на
«Польща»
ля́цкий
ля́цький
«тс.»
Ляччина́
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ladzki «католицький» (ст.) | польська |
| *lęch (ст.) | польська |
| *lędchъ (ст.) | польська |
| lach «поляк» | польська |
| *lęděninъ | праслов’янська |
| ля́цкий | російська |
| лядьскыи «польський» (ст.) | російська |
| лядьская земля «Польща» (ст.) | російська |
| полядитися «ополячитися» | російська |
| лях | українська |
ляшівка
результат фонетичної видозміни деетимологізованої назви [лишівка] «гриб лисичка, CantharelIus cibarius L.», зближеної з лях;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ляшівки
«жовті дрібні гриби»
(бот.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лишівка «гриб лисичка, CantharelIus cibarius L.» | українська |
| лях | українська |
ляшка «конюшина, Trifolium L.» (бот.)
не зовсім ясне;
може бути пов’язане з ляга́ти, лежа́ти, оскільки конюшина середня низькоросла, або з лях «поляк» за походженням чи місцем поширення певного виду конюшини;
пов’язується (Сабадош ОЛА 1981, 80–81) з др. ляча «сочевиця», ляща «тс.»;
може бути також результатом видозміни назви [валашо́к] «конюшина», пов’язаної з [валашо́к] «кастрований баранчик» (за схожістю квітки конюшини з баранчиком) або з ва́лах «кінь» (як конюшина з кінь);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ілящок
лє́шка
«конюшина лучна, Trifolium pratense L.»
лєшок
«конюшина лучна»
лєщок
«конюшина»
ля́жка
«конюшина середня, Trifolium medium L.»
лящок
лящок
ящик
ящок
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ляча «сочевиця» | давньоруська |
| ляща «тс.» | давньоруська |
| ляга́ти | українська |
| лежа́ти | українська |
| лях «поляк» | українська |
| валашо́к «конюшина» | українська |
| валашо́к «кастрований баранчик» (за схожістю квітки конюшини з баранчиком) | українська |
| ва́лах «кінь» (як конюшина з кінь) | українська |
| конюшина | українська |
| кінь | українська |
па́льха «частина земельної ділянки»
очевидно, давніше *паліха, *паляха «тс.», пов’язане з [ляха́] «грядка» (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *паліха | українська |
| *паляха «тс.» | українська |
| ляха́ «грядка» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України