ЛЯСКОТАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
лясь «ляп, шльоп, хлоп, стук»«ляскати» (виг.)(вживається як присудок із значенням )
звучати різко, пронизливо», [ля́савці́] «гра, в якій один гравець, тримаючи руки під долонями другого, намагається їх вихопити і вдарити по руках супротивника» Г, Ж, ляск «ляскання, лящання», [ля́скавица] «дитяча гра» Л, [ляскави́ца] «грім; вид дитячої гри» ЛПол, ля́скіт, ляскотіння, [ляскуо́тка] «дерев’яне брязкальце на шиї худобини» Ник, ляскотня́, ляску́ха «цокотуха», [лясо́та] «хлопання батогом», ляски́й «який лящить; голос ний», ляскотли́вий, ляску́чий «тс.», [ля́ско] «голосно» Ж, виля́скувати «плескаючи, ляскати, утворювати гучні звуки; голосно співати (про птахів)», ви́ляск, ві́дляск «відзвук», ві́длясок «відголосок, луна», [зля́щити] «звести нанівець» Я, [за́ляски] «звуки від удару, хлопання» Я, наля́скати «нахлопати, надавати ляпасів; набазікати», наляща́ти «накричати», [обля́скати] «обляпати», [пеpеля́скати] «перестати хлопати батогом», підля́скувати «ляскати; ляскати в такт», [поляща́ти] «поляскати, (про звук) різко, пронизливо роздаватись якийсь час», приля́скувати «ляскаючи, супроводжувати мелодію, ритм, дію», розля́скатися «почати хлопати», розляща́тися «розкричатися різким голосом»;
псл. les-, l’as- (виг.), leskati, l’askatі, звуконаслідувальні утворення, паралельні до loskati «ляскати», l’apati;
пор. лтс. lęska «ляскуха»;
р. [лясь] «хлоп, стук», ля́скать, [лёскать] «хлопати, тріскати, ляскати батогом», [леща́ть] «хлопати крилами; голосно і без упину говорити; бр. лясь «брязь, хлюп», ля́скаць, ляската́ць, [лешча́ць՛] «голосно сваритися, кричати», др. ляскати «голосно чавкати», п. [leszczeć] «лунати», ч. [l’eškotat’] «стукати зубами», болг. [ла́скам] «штовхати, лупцювати», слн. lȅsk «лясь», leskáti «ляскати, плескати», [lȅsk] «кінець батога»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ля́скати
«ударяти, бити долонею, видаючи специфічні звуки; звучати лунко; базікати»
ляскота́ти
«ляскати»
ляскоті́ти
ля́снути
«хльоснути; пропасти; загинути»
ляща́ти
пронизливі звуки
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ля́скаць | білоруська |
ляската́ць | білоруська |
лешча́ць «голосно сваритися, кричати» | білоруська |
лясь | білоруська |
ла́скам «штовхати, лупцювати» | болгарська |
ляскати «голосно чавкати» | давньоруська |
lęska «ляскуха» | латиська |
leszczeć «лунати» | польська |
les- | праслов’янська |
l'as- (виг.) | праслов’янська |
leskati | праслов’янська |
l'askatі | праслов’янська |
loskati «ляскати» | праслов’янська |
l'apati | праслов’янська |
лясь «хлоп, стук» | російська |
ля́скать | російська |
лёскать «хлопати, тріскати, ляскати батогом» | російська |
леща́ть «хлопати крилами; голосно і без упину говорити; бр. лясь «брязь, хлюп» | російська |
lȅsk «лясь»«ляскати, плескати» | словенська |
leskáti «лясь»«ляскати, плескати» | словенська |
lȅsk «кінець батога» | словенська |
l'eškotat' «стукати зубами» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України