ЛЯПА — ЕТИМОЛОГІЯ

ляп «хлоп, хлюп, шльоп» (виг.)

псл. l’аръ (виг.) «ляп», l’apati «ляпати, хлопати; голосно їсти, пити, хлебтати, базікати», звуконаслідувальне утворення;
фонетично і семантично близьке лит. làpt (вигук на позначення падіння, важкого ступання, швидкого хапання), lapénti, lapóti, lapsėˊti «жадібно жерти» (про свиней), нім. láppen «лизати; глитати; хлебтати», гр. λάπĩω «лизати, дудлити, хлебтати», вірм. lap‘em «лизати», алб. l’ар «хлебтати, глитати», фр. laper «хлипати, хлебтати»;
р. ляп, ля́пать «ударяти, хлопати; робити недбало, говорити не думаючи», бр. ляп, ля́паць «стукати; кидати що-небудь густе, липке; говорити що-небудь нетактовне, необдумане», п. [lap], [lapać] «базікати», ч. [l’ápat] «говорити дурниці», слц. [l’apac] «хлюпати» (про дощ), вл. lapać «хлебтати, жадібно глитати», нл. lapaś «хлебтати, жерти, голосно їсти», болг. [ла́пам] «жадібно і похапливо ковтати», [лапа́вица] «дощ або сніг з вітром», [лапа́цам] «базікати», схв. лáпати «монотонно стукати» (напр., про дощ), слн. lápati «базікати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́ляпати «забризкати»
виля́пувати «ляскаючи, бити по чому-небудь; обляпувати; розголошувати таємницю; [викачувати (про тісто) Я]»
вля́патися «закохатися»
заля́пати «захлюпати, забризкати»
зля́пати «зробити неакуратно»
зля́патися «забризкатися»
ля́па «густо зварена страва з квашеної капусти, круп і картоплі Me; пліткарка, базікало ВеЗа; пристосування для знищення мух у вигляді шматка шкіри, гуми на ручці Л»
ля́пави́ця «негода, сльота»
ля́павка «[тс. МСБГ]; хлопавка (для биття мух)»
ляпа́к «базікало»
ля́панець «ляпас; [(мн. ля́панці) вид взуття]»
ляпани́на «невміло, неохайно виконана робота; [мокра погода Me]»
ляпани́ця «мокрий сніг»
ля́панка «снігопад без вітру Л; дитяча гра (того, хто ховається, б’ють долонею по плечу, коли знайдуть) Л»
ля́пання
ля́пас
ляпасова́ти «бити по щоках, давати ляпаса»
ля́пати «падати; ударяти, плескаючи; говорити недоречне, нерозумне»
ляпє́нікі «великі вишиті квіти»
ля́пка «пляма; [базікання]» (розм.)
ля́пкати «хлопати, бити»
ля́пкатися «возитися з мокрою глиною або чимось подібним»
ляпко́ «базікало»
ля́пнути
ля́пнутися «упасти» (розм.)
ляпону́ти «сильно хлопнути, хлюпнути; з шумом упасти»
ляпоті́ння
ляпоті́ти
ляпо́тня́ва «сльота, хлопання, хлюпання»
ляпу́н «чоловік, який любить побалакати»
поля́пас «ляпас»
поля́пати «похлопати»
поля́патися «забризкатися»
розля́патися «розбазікатися»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
l'ар «хлебтати, глитати» албанська
ляп білоруська
ля́паць «стукати; кидати що-небудь густе, липке; говорити що-небудь нетактовне, необдумане» білоруська
ла́пам «жадібно і похапливо ковтати» болгарська
лапа́вица «дощ або сніг з вітром» болгарська
лапа́цам «базікати» болгарська
lapać «хлебтати, жадібно глитати» верхньолужицька
lap'em «лизати» вірменська
λάπĩω «лизати, дудлити, хлебтати» грецька
làpt (вигук на позначення падіння, важкого ступання, швидкого хапання) литовська
lapénti литовська
lapóti литовська
lapsėˊti «жадібно жерти» (про свиней) литовська
lapaś «хлебтати, жерти, голосно їсти» нижньолужицька
láppen «лизати; глитати; хлебтати» німецька
lap польська
lapać «базікати» польська
l'аръ «ляп» (виг.) праслов’янська
l'apati «ляпати, хлопати; голосно їсти, пити, хлебтати, базікати» праслов’янська
ляп російська
ля́пать «ударяти, хлопати; робити недбало, говорити не думаючи» російська
лáпати «монотонно стукати» (напр., про дощ) сербохорватська
l'apac «хлюпати» (про дощ) словацька
lápati «базікати» словенська
laper «хлипати, хлебтати» французька
l'ápat «говорити дурниці» чеська

ля́пи «тернослива, Prunus insititia variet. Mak; круглі малі сливи (дрисливці) ВеБ, ВеНЗн» (бот.)

очевидно, похідне утворення від дієслова ля́пати на позначення низькосортних спілих плодів сливи з нетривкою м’якоттю;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ля́пати українська

лапацо́н «невдалий малюнок; невдало спечене чи сформоване тісто»

афективне утворення, пов’язане з дієсловом ля́пати «бруднити; неохайно робити», ляпани́на «невміло, неохайно виконана робота»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ляпацо́н «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ля́пати «бруднити; неохайно робити» українська
ляпани́на «невміло, неохайно виконана робота» українська

ляпагу́з «базікало; людина, що не стримує язика» (вульг.)

експресивне складне утворення з основи дієслова ля́пати «базікати» та іменника гуза́ (гу́зно);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ля́пати «базікати» українська
гуза́ (гу́зно) українська
гу́зно українська

лящ «ляпас; [вид гри, плескач Л], [зля́щити] «дати ляпаса, вдарити долонею по обличчю; вибити подушки»

пор. аналогічні похідні від звуконаслідувальних дієслів [ля́панець] «ляпас» від ля́пати, [плеска́ч] «вид гри» від плеска́ти;
похідне утворення від ля́скати;
р. [лящ] «ляпас»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лящ «ляпас» російська
ля́панець «ляпас» ?
ля́пати ?
плеска́ч «вид гри» ?
плеска́ти ?
ля́скати ?

льоп «ляп, шльоп» (ппг.)

p . [лёп] «ляп, шльоп», бр. лёпаць;
східнослов’янське звуконаслідувальне утворення, паралельне до ляп, ля́пати (пор.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

зальо́панка «замазура; нечупара»
зальо́пка «тс.; забруднена гряззю»
льо́па «брудна, неохайна людина; базіка; пліткаpка»
льопа́ка «той, хто любить довго купатися, плавати»
льо́пало «базіка»
льо́пати «ляпати, мазати; верзти, базікати Ж, О; бризкати, лити МСБГ»
льо́пи «плями від розлитої кольорової рідини; мазня»
льопотати «цокотати»
польопо́тини «мутна, забруднена рідина, рештки їжі»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лёпаць білоруська
лёп «ляп, шльоп» російська
ляп українська
ля́пати (пор.). українська

тала́пати «утворювати характерні звуки під час ходіння в розтоптаному або великому взутті; [каламутити воду, хлюпаючись у ній; бруднити чимось рідким]»

звуконаслідувальне утворення, похідне від вигуку тала́п ([таля́п], телеп);
пор. ля́пати від вигуку ляп;
п. [tałapać się] «плескатися, хлюпатись у воді»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

зателе́па
зателе́паний
зателе́патися
зателе́пуватий
тала́п (виг.)
талапани́на «копирсання в брудній рідині Ме»
таля́п «талап»
таля́палка «жінка, яка возиться з якоюсь рідиною; замазура, нехлюя, нечепура»
таля́пало «чоловік, який возиться з рідиною, розливаючи її; нехлюй, нечепура»
таляпани́на «заняття, возня з чимось рідким; мазанина, ляпанина»
таля́пати «тс.»
таля́пи «помиї»
таляпу́-таляпу́ (вигук для вираження тривалого рівномірного бовтання в рідині)
таляпу́щий «який любить возитися з рідиною, розливаючи її»
теле́п
теле́пнути
Етимологічні відповідники

Слово Мова
tałapać się «плескатися, хлюпатись у воді» польська
тала́п ([таля́п], телеп) українська
таля́п українська
телеп українська
ля́пати українська
ляп українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України