ЛЯЛЬКОВИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

ля́ля «дитина (звичайно мала); іграшка» (дит.)

псл. l’al’a, слово дитячої мови на позначення дитини, іграшки у формі людської фігурки, звідки в деяких мовах значення «зіниця» (в зіниці відбивається в зменшеному вигляді людина), а також деяких членів родини;
звукозображувальне утворення, пов’язане з дитячим лепетанням, як і етимологічно відмінне ле́ля;
пор. аналогічні за семантикою і за способом творення лат. pūpa «лялька, дівчинка» (і pūpula «зіниця»), англ. baby «дитина; лялька у вигляді дитини», близькі семантично і фонетично лит. lėlė˜ «лялька» (запозичення з слов’янських мов?) і lėlýtė (akiẽs lėlė˜) «зіниця», курд. lalu «дядько», нім. [lale] «дурень, блазень», алб. laleo, lalona «батько, дід», а також в неіндоєвропейських мовах морд. ерз. l’al’a, l’el’a «старший брат», ест. lell «дядько», груз. lala «вихователь»;
східнослов’янське ля́ля розглядається без достатніх підстав як запозичення з польської мови (Richhardt 73; Фасмер II 551; Bern. I 700; Bezlaj ESSJ II 141);
поєднання в слов’янських мовах значень «дитина», «дитяча іграшка у формі людської постаті», «старший в родині (брат, батько, тітка, сестра та ін.)» пояснюється культом предків у стародавніх слов’ян, коли у домі тримали людські фігурки-ляльки, які мали символізувати померлих;
пізніше, із забуттям культу предків, ці фігурки ставали дитячими іграшками (пор. такого ж походження слц. bába, bábika «лялька»);
р. [ля́ля] «дитина, немовля; дитяча іграшка; обважніла, млява людина; тиха, спокійна людина», [ля́лька] «мала дитина, дитяча іграшка», бр. [ля́ля] (дит.) «немовля; іграшка», ля́лька «іграшка; [забава, втіха; дитина; зіниця]», п. lala «дитяча іграшка; маріонетка; [(дит.) бог; незнайомий, чужий; важкий кий]», lalka «іграшка; [зіниця]», [lalki] «копиці хліба на полі», ч. [l’al’a, l’al’ka] «лялька, чужа людина», [l’alička] «немовля», [lala] «недбайлива людина», слц. l’al’o «дурень, блазень», полаб. l’ol’ə (*l’al’a) «батько», болг. ла́ла «блазень», [ла́ло, ла́лко] (звертання молодшого брата до старшого), схв. [лала] (пестлива назва брата або старшого чоловіка в домі), лȃла (дит.) «батько», [лȃле] «дурень» (у звертанні);
Фонетичні та словотвірні варіанти

ля́лечка
ля́лька «іграшка»
лялька́р «той, хто виготовляє ляльки»
лялька́рство «мистецтво театру ляльок»
ля́лько «зіниця»
лялько́вий
лялькови́к «артист, який керує ляльками»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
laleo албанська
lalona «батько, дід» албанська
baby «дитина; лялька у вигляді дитини» англійська
ля́ля «немовля; іграшка» (дит.) білоруська
ля́лька «іграшка; [забава, втіха; дитина; зіниця]» білоруська
ла́ла «блазень» болгарська
ла́ло болгарська
ла́лко (звертання молодшого брата до старшого) болгарська
lala «вихователь» грузинська
l'al'a ерзянська
l'el'a ерзянська
lell «дядько» естонська
lalu «дядько» курдська
pūpa «лялька, дівчинка» (і pūpula «зіниця») латинська
pūpula латинська
lėlė˜ «лялька» (запозичення з слов’янських мов?) литовська
lėlýtė «зіниця» литовська
akiẽs lėlė˜ литовська
l'al'a мордовська
l'el'a «старший брат» мордовська
lale «дурень, блазень» німецька
l'ol'ə «батько» (*l’al’a) полабська
*l'al'a полабська
lala «дитяча іграшка; маріонетка; [(дит.) бог; незнайомий, чужий; важкий кий]»«іграшка; [зіниця]» польська
lalka «дитяча іграшка; маріонетка; [(дит.) бог; незнайомий, чужий; важкий кий]»«іграшка; [зіниця]» польська
lalki «копиці хліба на полі» польська
l'al'a праслов’янська
ля́ля «дитина, немовля; дитяча іграшка; обважніла, млява людина; тиха, спокійна людина» російська
ля́лька «мала дитина, дитяча іграшка» російська
лала (пестлива назва брата або старшого чоловіка в домі) сербохорватська
лȃла «батько» (дит.) сербохорватська
лȃле «дурень» (у звертанні) сербохорватська
bába словацька
bábika словацька
l'al'o «дурень, блазень» словацька
ле́ля українська
l'al'a «лялька, чужа людина» чеська
l'al'ka «лялька, чужа людина» чеська
l'alička «немовля» чеська
lala «недбайлива людина» чеська
ля́ля ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України