ЛЯДО — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. lędъ, lędъnikъ «бур’ян», пов’язані з lędo «нeoброблена земля»;

назви зумовлені тим, що рослини зустрічаються на пустищах або в погано оброблених посівах культурних рослин;

р. [ля́дник] «чаполоч», бр. [ля́да] «горошок», [ля́до] «тс.», др. лядина «бур’ян, зілля», п. [leńdzion, leńdzioch, leńdziak] «чина», [lędziej, lędziaj] «дикий чорний горошок у збіжжі; горошок, що цвіте блакитно», [lendzian] «вика», ст. lędziniec «чина», ч. [lidenec] «вид» гороху», ledenec «тетрагонолобус, Tetragonolobus Scop.; (ст. і діал.) лядвенець рогатий, Lotus corniculatus L.», [ladinec] «чорний горох, що цвіте червоно», ст. ledník «вика», слц. l’adník, l’adnica, l’edníček «тс.», l’adníček «еспарцет», l’adenec «лядвенець», [l’edňik] «тетрагонолобус», болг. [лединяк] «пшінка весняна, Ficaria verna Huds. (Ranunculus ficaria L.)», [ледняк, ледник], схв. [ледињак] «тс.», [лединчица] «стокротки багаторічні, Bellis perennis L.», [лединско цветиче] «тс.», слн. [lêdnik] «горошок», [ledník] «тс.», ledînščica «стокротки багаторічні», стсл. лѧдина «бур’ян, зілля»;

н. Láde «скриня, шухляда; [частина ткацького верстата; пристосування для піднімання тягарів; труна]» (свн. снн. lade «скриня; балка», двн. *hlada) пов’язане з laden «вантажити; заряджати», звідки також укр. [ладува́ти] «тс.»;

запозичено з німецької мови (можливо, через посередництво польської);

р. ля́да «відкидні дверцята, що закривають вхід у погріб, на горище; відкидний прилавок; дерев’яні дверцята, які закривають вхід у шахту; рама в погребі, на яку навішуються двері; частина ткацького верстата», [ля́ды] «віконниці», бр. [ля́да] «пристосування для підіймання колод; частина ткацького верстата; пристосування для різання соломи на січку», п. lada «скриня; прилавок; [магазин; частина ткацького верстата; прилад для піднімання тягарів]», ч. [lada] «скриня» (з слц.), слц. láda «скриня; [труна]», полаб. lodo «скриня, скринька; труна; чорнильниця», схв. лȁдица «шухляда», слн. [lada] «скриня»;

іє. *lendho-;

псл. lędo «необроблена земля»;

споріднене з прус. lindan «долина» (зн. в.), шв. [linda] ‹ *lеndhiā- «пар», дірл. land «відкритий простip, відкрите місце», скімр. llаn « пусте місце, відкрита місцевість», брет. lann «дика, необроблювана рівнина», гот. land «земля, поле, країна», нвн. Land «країна; земля, грунт; суша; сільська місцевість»;

сумнівний з’язок з дісл. lundr «гай» (Bern. l 705: Liden РВrВ 15, 521–522);

непереконлива гіпотеза (Šachmatov AfSlPh 33, 90–91) про кельтське походження псл. *lędo;

існує припущення про доіндоєвропейське походження іє. *lendho «пустище, степ» (Rudnicki BPTJ 15, 135; Oštir Beiträge 52);

р. [ля́да́] «поле, поросле молодим лісом; цілина, поле на місці викорчуваного лісу; розчищене під грядки або сінокіс місце в лісі; міра землі; місце, незручне для обробітку; сире місце серед посівів; ліс; лісова вирубка; сухе місце серед болота; болото; низький бере», бр. ля́да́ i «ділянка, на якій вирубано ліс; розчищене під посів або під сіножать місце в лісі», др. лядина «пустище, бур’яни, густі кущі», п. [lada] «новина; викорчуване місце» (очевидно, з бр.), [lędzina] «стерня», [ladzіnа] «тс.», ч. ladо (частіше мн. lada) «необроблювана земля», слц. lado (у сполученні ležať ladom), вл. lado, (мн.) lada, нл. lědo, (мн.) lěda «тс.», полаб. l’ǫdü «орна земля, поле», болг. [леда, ле́ди́на] «новина, гірський луг», м. ледина «пуста, необроблена земля», схв. лèдина, ледùна «поле, яке тривалий час не оброблялось», слн. ledínа «необроблені поля»;

більш переконливе припущення про вторинне зближення назви рослини з назвою нирки за звуковою подібністю;

через наявність в основі -в- назва рослини зіставлялася з р. ля́двея «стегно», ч. ledvina «нирка», слн. ledvice «нирки» і пояснювалась подібністю продовгуватих бобів лядвенцю до нирок (Меркулова 88; Фacмep ІІ 549–550; Brückner 297; Bern. І 705);

очевидно, як і [ляд] «горошок», [ля́дни́к] «тс., чина чорна; чаполоч; поп’язане з [ля́до], псл. lędo «необролена земля, цілина», оскільки лядвенець росте на необроблених, запущених землях, перелогах, луках;

р. ля́двенец «лядвенець» п. lędźwian «чина, Lathyrus L.», [lędziniec, lędziwiec] «тс.», lędźwiec «горошок, Vicia L.», вл. ledźbjenc «лядвенець»;

зіставлялося з [леда́чий] «поганий, негідний», п. ladacy «чорт» (Фасмер II 549; Bern. I 698);

очевидно, запозичення з російської мови: р. [ляд] «злий дух, біс, нечистий», у виразах [к ляду] «до біса», [какого ляда] «навіщо» та ін., [ля́да́] «нечистий дух, чорт» не зовсім ясне;

можна припустити також зв’язок із словом [ля́да] «поляна в лісі, сінокісний острівець на полоті; земельна ділянка», тоді ляд – первісно «дух, що живе у болотистій місцевості»;

запозичення з польської мови;

п. lada ‹ le-da «тс.» має спільне походження з укр. [ле́да] «тс.»;

не зовсім ясне;

можливо, пов’язане з р. [ляд] «біс; ледар; біда, нещастя; хвороба; щось погане, старе, непотрібне», [ля́да́] «нечистий дух, чорт, заразна хвороба, ледар», [ляди́на] «хвороба; хвороблива людина; ледар», [ляда́вый] «хворобливий», [ляда́ть] «хворіти», [ляде́ть] «слабнути, хиріти, хворіти», болг. [лъда́в] «хворобливий», [лада́в, лади́в] «тс.»;

нвн. Lándschaft «місцевість» є суфіксальним утворенням від Land «земля, країна, ґрунт, рівнина», двн. lant(d) «тс.», спорідненого з днн. дфриз. дангл. дісл. гот. land «тс.», дірл. land «вільне місце», скімр. llan «тс.», корн. lan «пустище, степ, поле», брет. lann «тс.», прус. lindan «долина», рос. [ля́да́] «місце, розчищене під луку або ниву; пустище», укр. [ля́да];

запозичення з німецької мови;

р. бр. болг. ландша́фт, п. landszaft, lanszaft;

складне утворення з неозначеної частки [ля́да] «будь-який, який-небудь», синонімічної [ле́да] «тс.», і рефлекса займенникового елемента -щий, який міг виникнути як форма чол. р. де леда́що внаслідок сприймання його як форми прикметника середнього роду (пор. п. [lady] «який-небудь», вторинне у відношенні до частки lada «тс.», що сприймалась як форма ж. р. прикметника, див. Sławski IV 21–22);

думка про запозичення р. [ляда́щий] з польської мови (Bern. І 698) помилкова;

укр. [ляда́щий] могло з’явитися також у результаті заміни в [леда́щий] «тс.» першого компонента синонімічним [ляда];

р. [ляда́щий] «тс.; хворобливий; розпусний» (з укр.), бр. ляда́шчы «старий; кволий, хворобливий; поношений; [нікчемний, поганий, лихий]» (з укр.), ч. ladaszczy «розпусний, свавільний; який-небудь, нічого не вартий» (з укр.);

пор. [горошок ледий] «тс.»;

можливо, результат видозміни демінутивної форми типу *лядничок від [ляд, ля́дни́к] «горошок»;

неясне;

укр. ля- замість очікуваного лі- неясне, можливо, зумовлене впливом [ля́да] «грядка, земельна ділянка»;

іє. *loisa «борозна»;

споріднене з лит. lýsia, lýsė, lýsvė, lýstė «гоядка», прус. lyso «тс.», двн. (Wagan-)leisa «слід (воза), колія», leist «слід; колодка (взуттєва)», свн. geleis «проторена дорога», гот. laists «слід», lais «я знаю» (тобто «напав на слід»), laistjan «переслідувати», дісл. leistr «нога; коротка панчоха», лат. līra «борозна між загонами» ( ‹ *leisā);

псл. lěха ‹ *loisa «борозна між загонами; загін, грядка», потім «смуга поля між двома борознами (що засівається за один помах руки)»;

р. [ля́ха] «вузька грядка; грядка, смуга», [ля́ха́] «грядка, міра землі; борозна; частина землі, яка засівається за один помах руки; межа падання зерна при сівбі; межа; колія», бр. [ляха́] «грядка, загін; межа падання зерна», [ліха́] «грядка», др. лѣха, леха «грядка, загін, межа», п. [lecha, lécha, liecha, licha, lifa] «загін, грядка; смуга, пропущена при оранці», ст. lecha «загін, грядка; ряд», ч. lícha «грядка, загін; [поле, розчищене від лісу; частина поля, яку можна засіяти за один помах руки]», ст. lécha «грядка, загін», вл. нл. lěcha «тс.», болг. леха́ «грядка, загін, міра площі», м. леа «грядка, загін», схв. лијȅха «грядка», слн. léha «загін, грядка», стсл. лѣха «загін, частина поля між борознами»;