ЛЮЦИПЕР — ЕТИМОЛОГІЯ
люцифе́р «диявол, злий дух»
запозичено з латинської мови, можливо, через посередництво польської;
лат. Lūcifer «ранкова зоря» є складним утворенням з основ іменника lūx (род. в. lūcis) «світло», спорідненого з псл. lučь, укр. [луч], і дієслова fero «несу», спорідненого з псл. berǫ, νκρ. беру́, бра́ти (букв. «світлоносний»), що є калькою гр. φωσφόρος «світлоносний; ранкова зоря» (в грецькій міфології – діва-зірниця, яка проходила перед світанням із смолоскипом; у християнському середньовіччі назва була перенесена на володаря пекла);
р. люцифе́р «сатана», ст. «планета Венера», бр. [люцы́пар], п. lucyfer, lucyper «біс; ранкова зірка», ч. lucifer, [luciper] «диявол», [lucyper] «нікчема», слц. lucifer «диявол», вл. Lucіber, болі Лу́цифер, схв. Лy̏цифер, слн. lúcifer «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
луци́пер
«тс.»
луци́пір
«тс.; нечупара, замазура; мара; той, хто не любить умиватися Me»
люци́пер
«біс»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
люцы́пар | білоруська |
Лу́цифер | болгарська |
Lucіber | верхньолужицька |
φωσφόρος «світлоносний; ранкова зоря» (в грецькій міфології -- діва-зірниця, яка проходила перед світанням із смолоскипом; у християнському середньовіччі назва була перенесена на володаря пекла) | грецька |
Lūcifer «ранкова зоря» | латинська |
lūcis «світло» | латинська |
fero «несу» | латинська |
lūx | латинська |
lucyfer «біс; ранкова зірка» | польська |
lucyper «біс; ранкова зірка» | польська |
lučь | праслов’янська |
berǫ | праслов’янська |
люцифе́р «сатана» | російська |
Лy̏цифер | сербохорватська |
lucifer «диявол» | словацька |
lúcifer «тс.» | словенська |
луч | українська |
беру́ | українська |
бра́ти (букв. «світлоносний») | українська |
lucifer | чеська |
luciper «диявол» | чеська |
lucyper «нікчема» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України