ЛЮТНЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

лю́тня «старовинний струнний щипковий музичний інструмент»

через посередництво польської і німецької мов (снн. lūte, нвн. Laute «лютня») запозичено з романських мов, імовірно, з італійської;
джерелом іт. liuto, фр. luth, ст. leüt є араб. al-ʽūd «тс.»;
р. бр. болг. лю́тня, п. lutnia, ч. loutna, ст. lútna, слц. lútna, вл. lutnja, схв. лy̏тња, слн. lútnja;
Фонетичні та словотвірні варіанти

лютни́ст «гравець на лютні»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лю́тня білоруська
лю́тня болгарська
lutnja верхньолужицька
liuto італійська
Laute нововерхньонімецька
lutnia польська
лю́тня російська
лy̏тња сербохорватська
lūte середньонижньонімецька
lútna словацька
lútnja словенська
luth французька
leüt (ст.) французька
loutna чеська
lútna (ст.) чеська
al-ʽūd «тс.» ?

лю́тий «другий календарний місяць року»

результат субстантивації прикметника лютий (псл. ljutъjь) «суворий, холодний; злий, жорстокий»;
р. ст. лю́тый «другий місяць року», бр. лю́ты, п. luty «тс.», ст. «січень», [luteń];
Фонетичні та словотвірні варіанти

лю́тень
лю́тинь «тс.»
лютне́вий
лю́товий «лютневий»
па́лютий «місяць лютий; березень»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лю́ты білоруська
luty «тс.» польська
luteń польська
ljutъjь праслов’янська
лю́тый «другий місяць року» (ст.) російська
лютий «суворий, холодний; злий, жорстокий» (псл. Ijutъjь) українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України