ЛЮТНЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
лю́тня «старовинний струнний щипковий музичний інструмент»
через посередництво польської і німецької мов (снн. lūte, нвн. Laute «лютня») запозичено з романських мов, імовірно, з італійської;
джерелом іт. liuto, фр. luth, ст. leüt є араб. al-ʽūd «тс.»;
р. бр. болг. лю́тня, п. lutnia, ч. loutna, ст. lútna, слц. lútna, вл. lutnja, схв. лy̏тња, слн. lútnja;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лютни́ст
«гравець на лютні»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лю́тня | білоруська |
| лю́тня | болгарська |
| lutnja | верхньолужицька |
| liuto | італійська |
| Laute | нововерхньонімецька |
| lutnia | польська |
| лю́тня | російська |
| лy̏тња | сербохорватська |
| lūte | середньонижньонімецька |
| lútna | словацька |
| lútnja | словенська |
| luth | французька |
| leüt (ст.) | французька |
| loutna | чеська |
| lútna (ст.) | чеська |
| al-ʽūd «тс.» | ? |
лю́тий «другий календарний місяць року»
результат субстантивації прикметника лютий (псл. ljutъjь) «суворий, холодний; злий, жорстокий»;
р. ст. лю́тый «другий місяць року», бр. лю́ты, п. luty «тс.», ст. «січень», [luteń];
Фонетичні та словотвірні варіанти
лю́тень
лю́тинь
«тс.»
лютне́вий
лю́товий
«лютневий»
па́лютий
«місяць лютий; березень»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лю́ты | білоруська |
| luty «тс.» | польська |
| luteń | польська |
| ljutъjь | праслов’янська |
| лю́тый «другий місяць року» (ст.) | російська |
| лютий «суворий, холодний; злий, жорстокий» (псл. Ijutъjь) | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України