ЛЮТИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

лю́тий «хижий, злий; жорстокий, суворий»

псл. ljutъ «грізний, суворий, жорстокий, дикий; гострий, пекучий» (про диких звірів, отруйних змій, сильний мороз, вогонь, негоду та ін.);
єдиної етимології не має;
зіставлялося з кімр. llid (*lūto-) «гнів, шал» (Bern. I 759–760; Младенов 284; Pokorny 691), з тох. lyutār «дуже, занадто» (з суфіксом порівняльного ступеня -(t)ero-, Fraenkel IF 50, 14–15;
Bern. I 760), з лит. lutis (liútis) «буря» (Младенов 284; Bern. IF 10, 153), припускалася спорідненість з нім. Wild «дикий» з переходом іє. *velto › *leuto (Machek ESJČ 337; ZfSlPh 24/1, 116), а також можливість запозичення пракельт. *luto- «гнів» (Lehr-Spławiński RSl 18, 6);
пов’язувалося з гр. λύσσα «біс; шал, скаженість» (Fick І 541; Младенов 284), припускалася можливість зв’язку з нім. liederlich «розпусний», лат. lubido «пристрасть», псл. ljubiti «любити» (Младенов 284), з лит. laũns «злий, поганий» (Endzelin BB 27, 191);
реконструюється іє. *lēut-/lūt- «лютий» (Pokorny 691), *leu- «відрізувати, відокремлювати» (Петлева Этимология 1979, 42–50);
р. лю́тый «суворий, жорстокий; тяжкий; охочий до чогось», [люто́й] «прудкий, відважний, сильний», бр. лю́ты «суворий, жорстокий, розгніваний; дуже сильний», др. лютыи «жорстокий, дикий, злий», п. luty «холодний, морозний; суворий, жорстокий, дикий», ч. lítý «дикий, розлючений», ст. l’úty «дикий, кровожерний, жорстокий, гострий; раптовий», слц. l’úty «суворий, жорстокий, злий», нл. luto «прикро, боляче», болг. лют «жорстокий; поривчастий, тяжкий; гострий, пекучий; отруйний; [кислий]», м. лут «злий, жорстокий, суворий; пекучий», схв. љу̑т «гострий, пекучий; [кислий]; дикий, жорстокий, тяжкий; твердий; ламкий», слн. ljút «жорстокий, злий, дикий; гострий, пекучий», стсл. лютъ «дикий, жорстокий, трудний; раптовий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

відлютува́ти «перестати лютувати, [перезли́тися
влю́титися «розсердитися, спалахнути гнівом»
залю́тий «лютий»
залютува́ти «стати лютим, розбушуватися»
залютува́тися «розлютитися»
запрелю́тий «дуже злий»
злюті́ти «стати лютим»
злютува́тися «тс.»
лю́ти́ти «сердити, злити»
лю́ти́тися «сердитися; бути дуже сильним (про мороз, негоду)»
люті́ти «ставати лютим; лютитися»
люті́шати
лю́тно «морозно з холодним вітром; холодно О, МСБГ; cердито, люто МСБГ»
лютова́ти «злити, сердити»
лю́тощі «почуття роздратування, злості, гніву»
лютува́ти «виявляти злість, сердитися; виявлятися з надзвичайною силою (про мороз, негоду»
лютува́тися «тс.»
лють «тс.; лютування; холод; [дріж від холоду Пі]»
олюти́тися «розлютуватися»
пра́лютий «дуже злий»
прелю́тий «тс.»
розлюти́ти
розлюті́лий
розлютува́ти
розлю́чений
розлю́чувати
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лю́ты «суворий, жорстокий, розгніваний; дуже сильний» білоруська
лют «жорстокий; поривчастий, тяжкий; гострий, пекучий; отруйний; [кислий]» болгарська
λύσσα «біс; шал, скаженість» грецька
лютыи «жорстокий, дикий, злий» давньоруська
*velto індоєвропейська
*leuto індоєвропейська
*leu- «відрізувати, відокремлювати» індоєвропейська
llid «гнів, шал» (*lūto-)(Bern. I 759--760; Младенов 284; Pokorny 691) кімрська
*lūto- кімрська
lubido «пристрасть» латинська
lutis «буря» (liútis)(Младенов 284; Bern. IF 10, 153) литовська
liútis литовська
laũns «злий, поганий» литовська
лут «злий, жорстокий, суворий; пекучий» македонська
luto «прикро, боляче» нижньолужицька
Wild «дикий» німецька
liederlich «розпусний» німецька
luty «холодний, морозний; суворий, жорстокий, дикий» польська
*luto- «гнів» пракельтська
ljutъ «грізний, суворий, жорстокий, дикий; гострий, пекучий» (про диких звірів, отруйних змій, сильний мороз, вогонь, негоду та ін.) праслов’янська
ljubiti «любити» праслов’янська
лю́тый «суворий, жорстокий; тяжкий; охочий до чогось» російська
люто́й «прудкий, відважний, сильний» російська
љу̑т «гострий, пекучий; [кислий]; дикий, жорстокий, тяжкий; твердий; ламкий» сербохорватська
l'úty «суворий, жорстокий, злий» словацька
ljút «жорстокий, злий, дикий; гострий, пекучий» словенська
лютъ «дикий, жорстокий, трудний; раптовий» старослов’янська
lyutār «дуже, занадто» (з суфіксом порівняльного ступеня -(t) тохарська А
-(t)ero- тохарська А
lítý «дикий, розлючений» чеська
l'úty «дикий, кровожерний, жорстокий, гострий; раптовий» (ст.) чеська
*lēut-/lūt- «лютий» ?

лю́тий «другий календарний місяць року»

результат субстантивації прикметника лютий (псл. ljutъjь) «суворий, холодний; злий, жорстокий»;
р. ст. лю́тый «другий місяць року», бр. лю́ты, п. luty «тс.», ст. «січень», [luteń];
Фонетичні та словотвірні варіанти

лю́тень
лю́тинь «тс.»
лютне́вий
лю́товий «лютневий»
па́лютий «місяць лютий; березень»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лю́ты білоруська
luty «тс.» польська
luteń польська
ljutъjь праслов’янська
лю́тый «другий місяць року» (ст.) російська
лютий «суворий, холодний; злий, жорстокий» (псл. Ijutъjь) українська

лю́твір «скажений, лютий, жорстокий чоловік»

очевидно, результат видозміни скорочених форм [лю́тер, лютр, лю́тор] «лютеранин», зближених з лю́тий (пор. Фасмер–Трубачев II 546–547);
у галичан слово [лютр] «лютеранин» вживалося як лайливе (Пі);
Фонетичні та словотвірні варіанти

лю́тір «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лю́тер «лютеранин» українська
лютр «лютеранин» українська
лю́тор «лютеранин» українська
лю́тий (пор. Фасмер--Трубачев II 546--547) українська
лютр «лютеранин» українська

лю́тик «жовтець їдкий, Ranunculus acer L.; аконіт, Aconitum napellus L. (Murb.)» (бот.)

похідне утворення від лю́тий1;
назва зумовлена отруйністю рослин та їх подразливою дією на шкіру;
спочатку назва могла стосуватися жовтцю отруйного, звідки за схожістю дії була перенесена на жовтець їдкий і далі засвоєна як родова назва;
р. лю́тик «жовтець їдкий», [лю́тикпрыщинец, лю́тый цвет] «тс.», [лю́тик голубой] «аконіт», [лютя́к] «тс.», ч. litík «жовтець отруйний, Ranunculus sceleratus L.» (з р.), болг. [лютик] «тс.», [воден лютивец] «водяний жовтець», [водно лютиче] «тс.», [лютиче] «жовтець їдкий», [лютница], схв. љỳтич, [љутиче, љути жабњак] «тс.», љỳтић «тс.; [аконіт]»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

лютий «жовтець їдкий»
лютік «водяний жовтець, Batrachium aquatile Wimm. (Ranunculus aquatilis L.)»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лютик «тс.» болгарська
воден лютивец «водяний жовтець» болгарська
водно лютиче «тс.» болгарська
лютиче «жовтець їдкий» болгарська
лютница болгарська
лю́тик «жовтець їдкий» російська
лю́тик-прыщинец російська
лю́тый цвет «тс.» російська
лю́тик голубой «аконіт» російська
лютя́к «тс.» російська
љỳтич сербохорватська
љутиче сербохорватська
љути жабњак «тс.» сербохорватська
љỳтић «тс.; [аконіт]» сербохорватська
лю́тий українська
litík «жовтець отруйний, Ranunculus sceleratus L.»р.) чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України