ЛЮТЕРАНИ — ЕТИМОЛОГІЯ
лютера́нин «той, хто сповідує лютеранство»
видозмінене запозичення з німецької мови;
нім. Lutheráner «лютеранин» походить від прізвища реформатора церкви Мартіна Лютера (M. Luther, 1483–1566), засновника лютеранства;
форми [лю́тер, лю́тор, лютр], як і р. [лю́тор] «тс.», можливо, через посередництво п. luter «євангеліст, лютеранин», зводяться до того самого джерела;
р. болг. лютера́нин, бр. лютэра́нін, п. luteranin, ч. слц. luterán, вл. lutheran, болр. лутера́нин, м. лутеран, схв. лутерáнац, лутèровац, лутèрāн, слн. luteránес, luterán;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лю́тер
лютера́нство
лютера́нський
лю́тор
лютр
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
лютэра́нін | білоруська |
лютера́нин | болгарська |
lutheran | верхньолужицька |
лутеран | македонська |
Lutheráner «лютеранин» | німецька |
luter «євангеліст, лютеранин» | польська |
luteranin | польська |
лю́тор «тс.» | російська |
лютера́нин | російська |
лутерáнац | сербохорватська |
лутèровац | сербохорватська |
лутèрāн | сербохорватська |
luterán | словацька |
luteránес | словенська |
luterán | словенська |
лю́тер | українська |
лю́тор | українська |
лютр | українська |
luterán | чеська |
лутера́нин | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України