ЛЮЛА — ЕТИМОЛОГІЯ
лю́лька «приладдя для куріння»
;
;
;
;
;
;
;
;
;
;
;
;
;
;
;
;
;
;
;
;
тур. lüle, lülä «трубка; трубка для куріння» походить від перс. lulä «тс.» – Акуленко 138;
запозичення з турецької мови;
р. бр. [лю́лька], п. ч. lulka, слц. [lula, l’ul’ka], болг. лула́, м. луле, схв. лy̏ла, слн. lúla;
Фонетичні та словотвірні варіанти
залюля́шити
«закурити люльки»
люла́
«велика люлька»
лю́лечний
«призначений для люльки»
люле́чник
«курець»
люле́шний
«тс.; який любить курити люльку»
люле́шник
«курець з люльки; власник фабрики, на якій виготовляють люльки»
люлька́р
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лю́лька | білоруська |
| лула́ | болгарська |
| луле | македонська |
| lulä «тс.» | перська |
| lulka | польська |
| лю́лька | російська |
| лy̏ла | сербохорватська |
| lula | словацька |
| l'ul'ka | словацька |
| lúla | словенська |
| lüle | турецька |
| lülä «трубка; трубка для куріння» | турецька |
| lulka | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України