ЛЬОН — ЕТИМОЛОГІЯ | Горох — українські словники

споріднене з лит. lìnas (мн. linaĩ) «льон», лтс. lins (мн. lini), прус. linno гр. λίνον, алб. гег. lįni, тоск. liri, лат. līnum, двн. līn (нвн. Lein) «тс.», гот. lein «полотно», дірл. līn «сітка», ірл. líon «льон»;

малопереконливе припущення (Hofmann 181) про латинське або германське походження слова у праслов’янській мові;

зіставлялося з дінд. līnaḥ «що прилягає», ірл. lían «ніжний, м’який» (Uhlenbeck 262);

робилися спроби виведення слова з іє. *(s)lī- «синюватий» і зіставлення з лат. liveo «бути синюватим» (Pokorny 965);

не виключена можливість давнього культурного запозичення у якогось з народів Східної Європи, напр., у скіфів;

висловлювалась також гіпотеза про зв’язок з доіндоєвропейським (Machek ESJČ 326) чи з середземноморським субстратом (Schrader Reallexikon l 323);

р. бр. лён, др. льнъ, п. ч. вл. len, слц. l’an, нл. lan, полаб. l’ån, болг. м. лен, схв. лȁн, слн. lán, стсл. льнѣнъ «льняний»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

гірський «вид азбесту»

зайців «льонок звичайний, Linaria vulgaris (L.) Mill.» (бот.)

зайців «тс.»

зозу́лин (вид моху)

ильча́стий

ильча́тий

ільнува́ти «збирати подать, (у т. ч. льон)» (заст., про попадю)

ільняний «льняний»

ільча́стий

лен «льон прядильний»

лен «льонок звичайний» (бот.)

лен

ле́нище «ділянка землі, з якої зібрано врожай льону»

ленни́й

ле́ннищи «тс.»

леновище «льонище Mak, [ліннишки] «скатерті»«льняна пряжа»

ленок «тс. (зм.); льонок звичайний; льонолисник, Thesium L.»

лень «льон посівний»

лінни́й «тс.»

лляни́й

льни́ско «поле з-під льону»

льни́ще «тс.»

льно́ві

льнува́ти «тс.; насміхатися, знущатися Пі»

льняни́й

льон «льонолисник гірський, Thesium montanum Ehrh.» (бог.)

льон «тс.»

льона́вий «схожий на волокна льону»

льона́р

льона́рка «жінка, яка вирощує льон; [льонозбиральна машина Л]»

льона́рство

льоне́ць

льо́ниско «місце, де ріс льон»

льо́ни́ще

льонко́вий «льняний»

льонни́й

льонова́ті «льонові»

льоно́вий «тс.»

льоно́вище «льонище»

лянни́й

новозела́ндський «Phormium tenах Torst.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
lįni	албанська
лён	білоруська
лен	болгарська
len	верхньолужицька
lįni	гегський
lein «полотно»	готська
λίνον	грецька
līn «тс.» (нвн. Lein)	давньоверхньонімецька
līnaḥ «що прилягає»	давньоіндійська
līn «сітка»	давньоірландська
льнъ	давньоруська
*(s)lī- «синюватий»	індоєвропейська
líon «льон»	ірландська
lían «ніжний, м’який»	ірландська
līnum	латинська
liveo «бути синюватим»	латинська
lins (мн. lini)	латиська
lini	латиська
lìnas «льон» (мн. linaĩ)	литовська
linaĩ	литовська
лен	македонська
lan	нижньолужицька
Lein	нововерхньонімецька
l'ån	полабська
len	польська
lьnъ	праслов’янська
linno	прусська
лён	російська
лȁн	сербохорватська
l'an	словацька
lán	словенська
льнѣнъ «льняний»	старослов’янська
liri	тоскський
len	чеська

льон «кілочок, яким затикається на кінці вісь, щоб колесо не спадало»

свн. lun(e), lon, lan «заколесник» походить від двн. lun(a) (luning) «тс.», спорідненого з двн. lunіsa, дангл. lуnes «тс.» і далі, можливо, з дінд. ā˘ṇі ( ‹*alni-) «тс.; стегно»;

запозичено з середньоверхньонімецької мови, можливо, через посередництво польської;

п. lon «заколесник у возі», [lun] «тc.; довгий рухомий шворінь, що з’єднує передню частину воза з задньою за допомогою розвори; шворінь у колодязьному журавлі», ч. lounek «затичка в осі воза, заколесник», [lónek, lonek, lun, lon], слц. lônik, [lunik], вл. lón, lónk, нл. lon, lonk, схв. [лýњак], слн. lúnek «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

льо́ник «тс.; болт, що кріпить рейку до шпали О»

льо́нік «стрижень, яким скріплюється задній насад воза з віссю»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
lón	верхньолужицька
lónk	верхньолужицька
lуnes «тс.»	давньоанглійська
lun(a) «тс.» (luning)	давньоверхньонімецька
lunіsa	давньоверхньонімецька
luning	давньоверхньонімецька
ā˘ṇі «тс.; стегно» ( ‹*alni-)	давньоіндійська
*alni-	давньоіндійська
lon	нижньолужицька
lonk	нижньолужицька
lon «заколесник у возі»	польська
lun «тc.; довгий рухомий шворінь, що з’єднує передню частину воза з задньою за допомогою розвори; шворінь у колодязьному журавлі»	польська
лýњак	сербохорватська
lun(e)	середньоверхньнімецька
lon	середньоверхньнімецька
lan «заколесник»	середньоверхньнімецька
lônik	словацька
lunik	словацька
lúnek «тс.»	словенська
lounek «затичка в осі воза, заколесник»	чеська
lónek	чеська
lonek	чеська
lun	чеська
lon	чеська

ви́хільон «гінкий льон»

очевидно, вузьколокальне утворення від вихиля́тися) «вигинатися, згинатися» (пор. бр. вы́хілены «вигнутий, зігнутий») на означення гінкого, тонкого льону;

кінцівка слова штучна, під впливом льон (для рими у заклинаннях);

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
вихиля́тися «вигинатися, згинатися» (пор. бр. вы́хілены «вигнутий, зігнутий»)	?
льон (для рими у заклинаннях)	?

однові́лити (про попадю: ходити по приходу й збирати льон та інші подаяння)

неясне;

можливо, похідне утворення від незафіксованої основи *одновільня «податок від нового льону», утвореної з прийменника од і основ прикметника нови́й та іменника льон;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
*одновільня «податок від нового льону»	?
од	?
нови́й	?
льон	?

фа́лінь «канат, яким шлюпку прив’язують або буксирують до пристані чи до борту судна»

запозичення з голландської мови;

гол. vanglijn «тс.» утворене з основ vangen «ловити, піймати», спорідненого з нвн. fangen «тс.», лат. pangere «закріплювати», дінд. pañjara- «клітка», псл. pazъ «паз», і -lijn «вірьовка», букв. «льон», спорідненого з псл. lьnъ, укр. льон;

р. фа́линь, фа́лень, бр. фа́лінь, п. faleń, болг. фали́н;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
фа́лінь	білоруська
фали́н	болгарська
vanglijn «тс.»	голландська
vangen «ловити, піймати»	голландська
pañjara- «клітка»	давньоіндійська
pangere «закріплювати»	латинська
fangen «тс.»	нововерхньонімецька
faleń	польська
pazъ «паз»	праслов’янська
-lijn «вірьовка»	праслов’янська
lьnъ	праслов’янська
фа́линь	російська
фа́лень	російська
льон	українська

ла́нту́х «великий мішок з грубої тканини; неповоротка людина; [велике рядно для зерна; полотно, в якому дають коням овес у дорозі Бі; ковдра з ряднини Бі; мішок з вовною; тюк]»

через посередництво польської мови запозичене з німецької;

нвн. Léintuch «полотно» є складним словом, утвореним з іменників Lein «льон» (‹свн. двн. līn «тс.»), спорідненого з лат. līnum, др. льнъ «тс.», укр. льон, та Tuch ( ‹ свн. tuoch ‹ двн. tuoh(h)) «сукно, полотно; мішок», спорідненого з днн. дангл. дфриз. dōk, сгол. doec «тс.»;

помилково виводилось (Шелудько 36) від нім. *Landtuch «сільське полотно»;

р. [ла́нтух] «рядно для покриття возів, для просушування зернового хліба; великий мішок з рядна», бр. [ланту́г] «мішок», п. łańtuch «грубе полотно»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

лантухува́тий

лантуши́на «поганий лантух»

ла́нтушка «неповоротка жінка»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ланту́г «мішок»	білоруська
dōk	давньоанглійська
līn	давньоверхньонімецька
tuoh(h)	давньоверхньонімецька
līn	давньоверхньонімецька
dōk	давньонижньонімецька
льнъ «тс.»	давньоруська
dōk	давньофризька
līnum	латинська
*Landtuch «сільське полотно»	німецька
Léintuch «полотно»	нововерхньонімецька
Lein «льон» (‹свн. двн. līn «тс.»)	нововерхньонімецька
Tuch «сукно, полотно; мішок»	нововерхньонімецька
łańtuch «грубе полотно»	польська
ла́нтух «рядно для покриття возів, для просушування зернового хліба; великий мішок з рядна»	російська
līn	середньоверхньнімецька
tuoch	середньоверхньнімецька
līn	середньоверхньнімецька
льон	українська
doec «тс.»	?

ле́нта «стрічка»

виводиться також від гр. λέντιον «смуга льняної тканини, рушник», яке походить з того самого латинського джерела (Фасмер ГСЭ II 113; ЖСт 17/2, 142 – 143; Преобр. І 446 – 447; БЕР III 361; Младенов 272 – 273; Skok II 288; Bern. I 701; Mikl. EW 165);

нвн. [Linte] «стрічка, стьожка» (‹ двн. linta «тс.») виникло з лат. lintea (прикм. жін. р.), linteus (чол. р.) «льняний, полотняний», похідного від līnum «льон», з яким пов’язані гр. λίνον «тс.», гот. lein «полотно», лит. linaĩ (мн.) «льон», лтс. lini, прус. linno «тс.», псл. lьnъ, укр. льон;

через посередництво російської мови запозичене, очевидно, з німецької;

р. болг. м. ле́нта «стрічка», п. [lenta] «стрічка (як урядова відзнака)», ч. lenta «стрічка», схв. лȇнта «стрічка до ордена (що носиться через плече)», слн. lénta «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

лента́вий «рваний»

лє́нтавий «такий, що легко рветься; порваний, перетворений в лахміття»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ле́нта «стрічка»	болгарська
lein «полотно»	готська
λέντιον «смуга льняної тканини, рушник»	грецька
λίνον «тс.»	грецька
linta	давньоверхньонімецька
lintea (прикм. жін. р.)	латинська
linteus «льняний, полотняний»	латинська
līnum «льон»	латинська
lini	латиська
linaĩ «льон» (мн.)	литовська
ле́нта «стрічка»	македонська
Linte «стрічка, стьожка» (‹ двн. linta «тс.»)	нововерхньонімецька
lenta «стрічка (як урядова відзнака)»	польська
lьnъ	праслов’янська
linno «тс.»	прусська
ле́нта «стрічка»	російська
лȇнта «стрічка до ордена (що носиться через плече)»	сербохорватська
lénta «тс.»	словенська
льон	українська
lenta «стрічка»	чеська

ли́мба «сосна кедрова, Pinus cembra L.»

через посередництво польської мови запозичено з німецької;

свн. līmboum, līnboum, limbom є складним словом, утвореним з līn- (нвн. Lein) «льон», спорідненого з псл. lьnъ, укр. льон, і boum (нвн. Baum) «дерево»;

р. [лимбовое дерево], п. limba, ст. linba, ч. слц. limba, схв. ли́мба «тс.», слн. límba «гірська сосна»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
Baum «дерево»	нововерхньонімецька
Lein	нововерхньонімецька
limba	польська
linba (ст.)	польська
lьnъ	праслов’янська
лимбовое дерево	російська
ли́мба «тс.»	сербохорватська
līmboum	середньоверхньнімецька
līnboum	середньоверхньнімецька
līn- «льон» (нвн. Lein)	середньоверхньнімецька
limbom	середньоверхньнімецька
limbom	середньоверхньнімецька
boum	середньоверхньнімецька
limba	словацька
límba «гірська сосна»	словенська
льон	українська
limba	чеська

ли́на «товстий канат»

свн. līne (нвн. Leine) «канат», двн. līna, пгерм. *līniōn «тс.» пов’язане з пгерм. *līna «льон», спорідненим з псл. Іьnъ, укр. льон;

через посередництво польської мови запозичене з німецької;

р. [ли́на] «трос, канат», бр. ліна, п. lina, ч. слц. [lina] «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

лин «тс.»

ли́нка «вірьовка; корда, на якій ганяють коней; дротяний канат, яким тягають солому від молотарки на скирту Mo»

лино́к «шматок товстої вірьовки»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ліна	білоруська
līna	давньоверхньонімецька
Leine	нововерхньонімецька
lina	польська
*līniōn «тс.»	прагерманська
*līna «льон»	прагерманська
Іьnъ	праслов’янська
ли́на «трос, канат»	російська
līne «канат» (нвн. Leine)	середньоверхньнімецька
lina «тс.»	словацька
льон	українська
lina «тс.»	чеська

линя́нка «смілка, Silene L.» (бот.)

не зовсім ясне;

можливо, пов’язане з [льну́ти] «чіплятися», псл. *linǫti ‹ *lipnǫti «липнути»;

у такому разі назва зумовлена тим, що деякі види смілки липкі (пор. [липень] «смілка», р. [липка], слн. lépnica «тс.»);

може бути також пов’язане з льон, [лино́к] «льонок», оскільки деякі види смілки зустрічаються в посівах льону як бур’яни;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
*linǫti «липнути»	праслов’янська
*lipnǫti	праслов’янська
*lipnǫti	праслов’янська
*lipnǫti	праслов’янська
липка	російська
lépnica	словенська
льну́ти «чіплятися»	українська
липень	українська
липень	українська
льон	українська
лино́к «льонок»	українська

лі́нія «риска; смуга; (заст.) кордон; безперервний ряд»

запозичено з латинської мови, можливо, через посередництво польської або німецької;

лат. līnea «лінія; межа; (первісно) льняна нитка» є результатом субстантивації прикметника līneus «льняний», похідного від іменника līnum «льон», спорідненого з укр. льон;

р. болг. ли́ния, бр. лі́нія, п. linia, ч. linie, linka, слц. linaj, línia, linka, вл. нл. linija, м. схв. ли́ниja, слн. línija;

Фонетичні та словотвірні варіанти

лине́єць «військовий поселенець»

ли́нія «риска; кордон; лінійка»

лі́ній «дорога в лісі»

ліні́йка «риска; планка для креслення»

ліні́йний

ліні́йник «працівник лінії зв’язку»

ліні́йчатий

лініюва́льний

лініюва́льник

лініюва́ти

ліні́яти

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
лі́нія	білоруська
ли́ния	болгарська
linija	верхньолужицька
līnea «лінія; межа; (первісно) льняна нитка»	латинська
līneus «льняний»	латинська
līnum «льон»	латинська
ли́ниja	македонська
linija	нижньолужицька
linia	польська
ли́ния	російська
ли́ниja	сербохорватська
linaj	словацька
línia	словацька
linka	словацька
línia	словацька
linka	словацька
línija	словенська
льон	українська
linie	чеська
linka	чеська

ліно́леум «рулонний матеріал для покриття підлоги»

запозичення з англійської мови;

англ. linoleum «тс.» утворене винахідником матеріалу Ф. Уолтоном у 1863 р. з основ лат. līnum «льон», якому відповідає укр. льон, і лат. oleum «олія»;

назва мотивується тим, що основним складником при виробництві лінолеуму була льняна олія;

р. болг. лино́леум, бр. ліно́леум, п. ч. linoleum, слц. linóleum, вл. linolej, м. линоле́ум, схв. линолèум, слн. linoléj;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
linoleum «тс.»	англійська
ліно́леум	білоруська
лино́леум	болгарська
linolej	верхньолужицька
līnum «льон»	латинська
oleum «олія»	латинська
линоле́ум	македонська
linoleum	польська
лино́леум	російська
линолèум	сербохорватська
linóleum	словацька
linoléj	словенська
льон	українська
linoleum	чеська

ля́нка «сорочка з тонкого полотна Ж; піджак, жакет; плащ МСБГ; фуфайка, сорочка з білого полотна (заст.); старий, поношений одяг; одяг фабричного виробу; (перен. знев. рідк.) пан МСБГ»

похідне утворення від лляни́й, [лянни́й] ( ‹ *lьnьnъjь), пов’язаного з льон;

для п. lanka як джерело помилково припускалося слат. lancus «сукно, одяг з вовни» (Brückner 290), що зводиться до лат. lāna «вовна», спорідненого з псл. *v^ьl̥na, укр. во́вна;

бр. [ляни́ка] «високосортне льняне полотно; льняна пряжа; тонке льняне полотно», [лняні́ца, лені́ця] «тс.» ЛексПол, п. ст. lanka «одяг з льняного полотна», ч. lenka «тонка льняна пряжа», схв. [lȃnka] «льон, в’язка льону», ст. lanika «льняне полотно»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

лє́нка «тс.»

лі́нкя «тонкий, проношений одяг»

ля́ночка «блуза»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ляни́ка «високосортне льняне полотно; льняна пряжа; тонке льняне полотно»	білоруська
лняні́ца	білоруська
лені́ця «тс.»	білоруська
lāna «вовна»	латинська
lanka	польська
lanka «одяг з льняного полотна» ()ст.	польська
*lьnьnъjь	праслов’янська
*v<SUP>ь</SUP>l̥na	праслов’янська
lȃnka «льон, в’язка льону»	сербохорватська
lanika «льняне полотно» (ст.)	сербохорватська
lancus «сукно, одяг з вовни»	середньолатинська
лляни́й	українська
лянни́й ( ‹ *Iьnьnъjь)	українська
льон	українська
во́вна	українська
lenka «тонка льняна пряжа»	чеська

лянни́ця «рижій посівний, Camelina sativa Crantz.» (бот.)

пов’язане з льон;

термін пояснюється тим, що рижій заглушає льон, робить його низьким (Нейштадт 292), або тим, що він росте з-під льону (Симоновић 91);

може бути частковою калькою родової наукової назви camelina, складного утворення з основ гр. χαμαι- «низький» (‹ «на землі») і λíνον «льон»;

назва зумовлена тим, що рижій часто зустрічається як бур’ян у посівах льону;

р. [ры́жий лен], п. lnianka, lnicznik, ч. lnice, lnička, слц. l’aničník, схв. ла́нак, лàњак, лȁњūк, [ланова травина, подланак, подланик] «тс.»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
λíνον «льон»	грецька
χαμαι- «низький» (‹ «на землі»)	грецька
camelina	латинська
lnianka	польська
lnicznik	польська
ла́нак	сербохорватська
лàњак	сербохорватська
лȁњūк	сербохорватська
ланова травина	сербохорватська
подланак	сербохорватська
подланик «тс.»	сербохорватська
l'aničník	словацька
льон	українська
lnice	чеська
lnička	чеська
ры́жий лен	?

льо́нок «Linaria L.» (бот.)

похідні утворення від льон ([лен]) назви зумовлені частково подібністю листя деяких із цих рослин до льону (льонок, льонолисник], що підтверджується існуванням синонімічних назв укр. [лен] «льонок» (при [лен] «льон»), ч. ст. len Matky Boží «льонок», Marie len, polný len, нл. Marijcyny lan «тс.», пор. також слат. linaria (звідки сучасна латинська наукова назва рослини) від лат. linum «льон», нім. Leinkraut «льонок», складне утворення з Lein «льон» і Kraut «травах, Leinblatt «льонолисник», з Lein «льон» і Blatt «лист», фр. faux lin «льонок», petit lin «тс.» (букв. «несправжній льон», «малий льон»), частково тим, що більшість рослин, які носять назви, похідні від льон, зустрічаються часто в посівах льону як бур’яни;

р. лене́ц «льонолисник», лено́к «радіола», льня́нка «льонок; [льонолисник льонолистий, Thesium linophyllum L.]», бр. [ляно́к] «льонок», [лясная льніца] «тс.», п. lenek «радіола», ст. lnek «тс.», leniec «льонолисник», lnica «льонок», ч. lněnka «льонолисник», lnice «льонок», слц. l’anček «радіола», вл. lenčk «льонок», схв. лáнак «льонолисник», [ланика] «льонок», [ланчац, ланчић] «тс.», слн. laníka «льонолисник», lanovo zele «льонок звичайний»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

ленник «льонок»

лєнок «льонок звичайний, Linaria vulgaris (L.) Mill.; льонолисник, Тhesium L.»

лєнок «тс.»

лино́к «тс. ВеБ; гвоздики дельтовидні, Dianthus deltoides L.; козельці лучні, Tragopogon pratensis L.»

лісовий «китятки чубаті, Polygala comosa Schrank.»

льнянка

льонець

льонок «радіола льоновидна, Radiola linoides Roth.»

льонток «тс.»

люнец «льонок»

польовий «хрінниця польова, Lepidium campestre (L.) R. Br.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ляно́к «льонок»	білоруська
лясная льніца «тс.»	білоруська
lenčk «льонок»	верхньолужицька
linum «льон»	латинська
Marijcyny lan «тс.»	нижньолужицька
Leinkraut «льонок»	німецька
Lein «льон»	німецька
Kraut «травах, Leinblatt «льонолисник»	німецька
Lein «льон»	німецька
Blatt «лист»	німецька
Leinblatt	німецька
lenek «радіола»	польська
lnek «тс.»«льонолисник»«льонок» (ст.)	польська
leniec «тс.»«льонолисник»«льонок» (ст.)	польська
lnica «тс.»«льонолисник»«льонок» (ст.)	польська
лене́ц «льонолисник»	російська
лено́к «радіола»	російська
льня́нка «льонок; [льонолисник льонолистий, Thesium linophyllum L.]»	російська
лáнак «льонолисник»	сербохорватська
ланика «льонок»	сербохорватська
ланчац	сербохорватська
ланчић «тс.»	сербохорватська
linaria (звідки сучасна латинська наукова назва рослини)	середньолатинська
l'anček «радіола»	словацька
laníka «льонолисник»«льонок звичайний»	словенська
lanovo zele «льонолисник»«льонок звичайний»	словенська
льон ([лен])(льонок, льонолисник], що підтверджується існуванням синонімічних назв укр. [лен] «льонок» (при [лен] «льон»)	українська
лен	українська
льонок	українська
льонолисник	українська
лен	українська
льон	українська
faux lin «льонок»	французька
lin «тс.» (букв. «несправжній льон», «малий льон»)	французька
len Matky Boží «льонок» (ст.)	чеська
Marie len (ст.)	чеська
polný len (ст.)	чеська
lněnka «льонолисник»«льонок»	чеська
lnice «льонолисник»«льонок»	чеська
також	?

льо́нок «частина ткацького верстата (одна з двох підставок, на яких лежить штак)»

очевидно, пов’язане з [льон] «кілочок на кінці осі воза, заколесник», [льо́ник] «тс.» (див.);

Фонетичні та словотвірні варіанти

ло́нток

льо́нток «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
льон «кілочок на кінці осі воза, заколесник»	українська
льо́ник «тс.»	українська

казиле́н «повитиця льонова, Cuscuta epilinum Weihe» (бот.)

назва зумовлена паразитичними властивостями рослини, яка розвивається за рахунок поживних соків інших культурних рослин, зокрема льону;

складне утворення з основи дієслова кази́ти «псувати» та іменника льон (лен) з початковим значенням «той, що псує льон»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

кази́ло (назва рослини)

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
кази́ти «псувати»	?
льон «той, що псує льон» (лен)	?

леп «липкий бруд; [земляний віск; клей Ж]»

звукова форма [ліп] може бути зведена як до псл. lěръ (якщо і зберігається і в відкритому складі), так і до псл. lьръ (як лід з lьdъ), якщо у відкритому складі з’являється е;

збереження е в відкритому складі могло бути підтримане в даному разі впливом польської мови, в якій е походить з псл. ě;

варіант псл. lьръ відбивається і в р.-цсл. лепъ;

пор. закономірне ч. ст. lep – lpu (‹ *lьръ) при lep – lepa (‹ lěръ);

в українській мові з нерегулярною вокалізацією псл. ь у відкритому складі (лепу, лепом і т. д.), як у [лену] (льону) з псл. Іьnu, лоба з псл. lъba;

псл. lěръ, *lьръ «клей; все, що липне», іменники від дієслова *lьpěti «прилипати, липнути»;

п. ч. lep «клей, липучка для лову комах, птахів», слц. lep «клей», вл. lěp, нл. liр, [lěp] «тс.», схв. лȇп «клей; все, що клеїть; [розчин вапна, звичайно змішаний з глиною, яким мажуть]», слн. lép «клей», р.-цсл. лепъ, «клей; пластир; все, що клеїть»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

ле́павча «брудна дитина»

лепова́тиця «глинистий клейкий ґрунт»

лип'я́р «робітник, що вибирає земляний віск із глини»

ліп «клеп»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
lěp	верхньолужицька
liр	нижньолужицька
lěp «тс.»	нижньолужицька
е	польська
lep «клей, липучка для лову комах, птахів»	польська
lěръ (якщо і зберігається і в відкритому складі)	праслов’янська
lьръ (як лід з Іьdъ)	праслов’янська
lьdъ	праслов’янська
е	праслов’янська
ě	праслов’янська
lьръ	праслов’янська
*lьръ	праслов’янська
lěръ	праслов’янська
ь (лепу, лепом і т. д.)	праслов’янська
lьnu	праслов’янська
lъba	праслов’янська
lěръ	праслов’янська
*lьръ «клей; все, що липне»	праслов’янська
*lьpěti «прилипати, липнути»	праслов’янська
лепъ	русько-церковнослов’янська
лепъ «клей; пластир; все, що клеїть»	русько-церковнослов’янська
лȇп «клей; все, що клеїть; [розчин вапна, звичайно змішаний з глиною, яким мажуть]»	сербохорватська
lep «клей»	словацька
lép «клей»	словенська
ліп	українська
лід	українська
лену (льону)	українська
лоба	українська
лепом	українська
льону	українська
лепу	українська
lep (‹ *Іьръ)(‹ Іěръ) (ст.)	чеська
lpu (‹ *Іьръ)(‹ Іěръ) (ст.)	чеська
lep (ст.)	чеська
lepa (ст.)	чеська
lep «клей, липучка для лову комах, птахів»	чеська

Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України