ЛУШПИНИ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. luspa ‹ *lousp-a, похідне від кореня іє. *leu- «відокремлювати, відділяти, відривати», до якого зводяться й псл. lupiti «лупити», luska «луска»;

зіставлялося з лит. lùspatas, lùpatas «ганчірка» (Būga RR I 460);

розглядається також як результат контамінації luska i lupina (Zubatý St. a čl. l 2, 108; Otrębski ŻW 298);

р. [лушпи́на] «лушпина», бр. лушпа́йка, лушпі́на, др. луспа «луска, лушпина», п. ст. łuspina «лушпина», болг. лю́спа «луска; лушпина, шкірка; залишок мила; (перен.) яйце», [лу́спа] «луска; шкірка на зерні пшениці; яйце», [люшпу́н] «зелена лушпина горіха», м. [луспа] «кора, луска; шкаралупа», [луспина] «лушпина, шкаралупа», лушпа «лушпина, шкаралупа; луска», схв. љy̏спа «луска; тонкий шар», [лушпиња (љушпина)] «лушпина», стсл. лоуспа «вусик, остюк колоса рослини; луска»;

не зовсім ясне;

найімовірніше виникло внаслідок метатези в лушпа́, лушпи́на, лушпа́йка;

пояснювалося також як утворення з арготичним префіксом še- від lupiti (Фасмер IV 425), як результат контамінації *скор(о)лупа, (р. скорлупа́) з шелуха (р. шелуха́) (Мжельская Вестник ЛГУ 14/3, 90);

зіставлення з гр. ϰέλῡφος «шкаралупа, стручок», свн. schelfe «тс.» (Petersson AfSlPh 35, 374; Torp 461) малоймовірні;

р. [шелупа́, шелупи́на] «шкаралупа, лушпиння», бр. [шалу́пка] «тс.»;