ЛУШНЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
лю́шня́ «дерев’яна деталь, яка зв’язує вісь воза з полудрабком; [підпірка Ж]»
запозичення з польської мови;
п. luśnia, [liśnia, lisznia, lucznia], як і ч. líšeň, [l’ušňa̱, lučńa], ст. l’ušňe, слц. [lušňa, lušeň] «тс.», походить від свн. liuhse (нвн. [Leuchse, lîse, liehs]) «тс.»;
існує думка і про спорідненність німецьких і слов’янських слів (Bern. I 759; Kluge– Mitzka 437);
р. [люшня́], бр. [лю́шня];
Фонетичні та словотвірні варіанти
клу́шня
лічня
«тс.»
лішня
лучня́
лушня́
люше́нний
«який має люшню»
налу́шник
«кільце, яким кріпиться люшня до полудрабка»
налю́шник
налю́шня
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лю́шня | білоруська |
| Leuchse | нововерхньонімецька |
| lîse | нововерхньонімецька |
| liehs | нововерхньонімецька |
| luśnia | польська |
| liśnia | польська |
| lisznia | польська |
| lucznia | польська |
| люшня́ | російська |
| liuhse «тс.» (нвн. [Leuchse, lîse, liehs]) | середньоверхньнімецька |
| lušňa «тс.» | словацька |
| lušeň | словацька |
| líšeň | чеська |
| l'ušňa̱ | чеська |
| lučńa | чеська |
| l'ušňe (ст.) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України