ЛУЧНИЦЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
луч «промінь»
псл. lučь, luča, «світло», lučina «лучина», lučivo «тс.»;
зіставляється з дінд. rocíḥ «світло, блиск», rócate «світить, блищить», гот. liuhaþ «світло», двн. lioht, нвн. Licht, дангл. lieg, дісл. leygr «тс.», англ. light «світло, світлий», лат. lūx «світло, блиск», лит. laũkas «тварина з білою плямою на лобі», вірм. lois, кімр. llug «блиск», прус. luckis «поліно», гр. λευκός «світлий, блискучий», тох. A luk- «світити», хет. luk(k)«тс.», псл. luna, укр. луна́;
іє. *leuk-/ louk- «світити, сяяти; яскравий»;
р. луч, лучи́на, бр. [луч, лучына], др. лучина, п. [łuczyna] (з р.), łuczywo «скіпка, лучина», ч. louč «соснова тріска», [lučivo] «лучина», слц. lúč «промінь, лучина», [lučina] «лучина», lučivo, вл. łučwo, нл. łucywo «тс.», болг. [луч] (заст.) «промінь», [луча́] (заст.) «промінь, світло», лъч «промінь», м. лач «світло, промінь», схв. [лу̑ч] (заст.) «лучина; смолоскип», [лýч] «смолиста тріска; світло; сосна», слн. lúč «світло; тріска; лучина», стсл. лоуча «промінь», цсл. лɤчь «світло; блиск»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
луча́
«промінь сонця»
лучеве́ць
«променистий камінь»
лучи́на
«тріска (у т. ч. як джерело світла); [смолиста сосна Ник]»
лучи́ніть
«оббивати дранкою стіни хати»
лучи́нник
«підставка для лучини»
лучи́стий
«сяючий, променистий»
лучни́к
«лучина Л; труба для виведення диму при освітленні хати лучиною»
лучни́ця
«смолисте дерево; смолоскип»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| light «світло, світлий» | англійська |
| луч | білоруська |
| лучына | білоруська |
| луч «промінь» (заст.) | болгарська |
| луча́ «промінь, світло» (заст.) | болгарська |
| лъч «промінь» | болгарська |
| łučwo | верхньолужицька |
| lois | вірменська |
| liuhaþ «світло» | готська |
| λευκός «світлий, блискучий» | грецька |
| lieg | давньоанглійська |
| lioht | давньоверхньонімецька |
| rocíḥ «світло, блиск» | давньоіндійська |
| rócate «світить, блищить» | давньоіндійська |
| leygr «тс.» | давньоісландська |
| лучина | давньоруська |
| *leuk-/ louk- «світити, сяяти; яскравий» | індоєвропейська |
| llug «блиск» | кімрська |
| lūx «світло, блиск» | латинська |
| laũkas «тварина з білою плямою на лобі» | литовська |
| лач «світло, промінь» | македонська |
| łucywo «тс.» | нижньолужицька |
| Licht | нововерхньонімецька |
| łuczyna «скіпка, лучина» (з р.), łuczywo | польська |
| łuczywo | польська |
| lučь | праслов’янська |
| luča | праслов’янська |
| lučina «лучина» | праслов’янська |
| lučivo «тс.» | праслов’янська |
| luna | праслов’янська |
| luckis «поліно» | прусська |
| луч | російська |
| лучи́на | російська |
| лу̑ч «лучина; смолоскип» (заст.) | сербохорватська |
| лýч «смолиста тріска; світло; сосна» | сербохорватська |
| lúč «промінь, лучина» | словацька |
| lučina «лучина» | словацька |
| lučivo «лучина» | словацька |
| lúč «світло; тріска; лучина» | словенська |
| лоуча «промінь» | старослов’янська |
| luk- «світити» | тохарська А |
| луна́ | українська |
| luk(k) «тс.» | хетська |
| лɤчь «світло; блиск» | церковнослов’янська |
| louč «соснова тріска» | чеська |
| lučivo «лучина» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України