ЛУЧНИК — ЕТИМОЛОГІЯ
лук «знаряддя для метання стріл; [дуга; знаряддя для обробки шерсті]»
псл. lǫkъ «вигин; вид зброї», пов’язане чергуванням голосних з * lękti «гнути, кривити»;
споріднене з лит. leñkas «лук; дуга, обруч», lankùs «гнучкий», лтс. lùoks «вигин, дуга», luôks «гнучкий»;
іє. *lenk-/lonk- «гнути, кривити»;
р. бр, лук (зброя), др. лукъ «тс.; вигин у сідлі», п. łęk «дуга; [вид зброї]», ч. luk «вид зброї; дуга», слц. luk «вид зброї; вигин», вл. łuk (зброя), болг. лък «вид зброї; смичок», м. лак «вид зброї; кривизна», схв. лу̑к «вид зброї; дуга; смичок», слн. lók «тс.», стсл. лѫкъ (зброя);
Фонетичні та словотвірні варіанти
лука́
«вигин краю сідла»
лука́р
«стрілець з лука»
лукова́тий
«який має заглибину, кривизну, вигнутий»
луко́вий
«тс.»
луко́ви́на
«вигин»
лукува́тися
«вигинатися, прогинатися»
лучкова́тий
«дугоподібний; (про коня) з прогнутою спиною»
лу́чний
«зігнутий в дугу»
лу́чни́к
«виготовлювач луків; стрілець з лука»
лучо́к
«смичок; грабки коси Гриц»«лучник»
облу́к
«зігнутий прут, дуга; лука сідла»
облукова́тий
«овальний»
облу́чє
«холка коня»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лук (зброя) | білоруська |
| лък «вид зброї; смичок» | болгарська |
| łuk (зброя) | верхньолужицька |
| лукъ «тс.; вигин у сідлі» | давньоруська |
| *lenk-/lonk- «гнути, кривити» | індоєвропейська |
| lùoks «вигин, дуга» | латиська |
| luôks «гнучкий» | латиська |
| leñkas «лук; дуга, обруч» | литовська |
| lankùs «гнучкий» | литовська |
| лак «вид зброї; кривизна» | македонська |
| łęk «дуга; [вид зброї]» | польська |
| lǫkъ «вигин; вид зброї» | праслов’янська |
| *lękti «гнути, кривити» | праслов’янська |
| лук | російська |
| лу̑к «вид зброї; дуга; смичок» | сербохорватська |
| luk «вид зброї; вигин» | словацька |
| lók «тс.» | словенська |
| лѫкъ (зброя) | старослов’янська |
| luk «вид зброї; дуга» | чеська |
луч «промінь»
псл. lučь, luča, «світло», lučina «лучина», lučivo «тс.»;
зіставляється з дінд. rocíḥ «світло, блиск», rócate «світить, блищить», гот. liuhaþ «світло», двн. lioht, нвн. Licht, дангл. lieg, дісл. leygr «тс.», англ. light «світло, світлий», лат. lūx «світло, блиск», лит. laũkas «тварина з білою плямою на лобі», вірм. lois, кімр. llug «блиск», прус. luckis «поліно», гр. λευκός «світлий, блискучий», тох. A luk- «світити», хет. luk(k)«тс.», псл. luna, укр. луна́;
іє. *leuk-/ louk- «світити, сяяти; яскравий»;
р. луч, лучи́на, бр. [луч, лучына], др. лучина, п. [łuczyna] (з р.), łuczywo «скіпка, лучина», ч. louč «соснова тріска», [lučivo] «лучина», слц. lúč «промінь, лучина», [lučina] «лучина», lučivo, вл. łučwo, нл. łucywo «тс.», болг. [луч] (заст.) «промінь», [луча́] (заст.) «промінь, світло», лъч «промінь», м. лач «світло, промінь», схв. [лу̑ч] (заст.) «лучина; смолоскип», [лýч] «смолиста тріска; світло; сосна», слн. lúč «світло; тріска; лучина», стсл. лоуча «промінь», цсл. лɤчь «світло; блиск»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
луча́
«промінь сонця»
лучеве́ць
«променистий камінь»
лучи́на
«тріска (у т. ч. як джерело світла); [смолиста сосна Ник]»
лучи́ніть
«оббивати дранкою стіни хати»
лучи́нник
«підставка для лучини»
лучи́стий
«сяючий, променистий»
лучни́к
«лучина Л; труба для виведення диму при освітленні хати лучиною»
лучни́ця
«смолисте дерево; смолоскип»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| light «світло, світлий» | англійська |
| луч | білоруська |
| лучына | білоруська |
| луч «промінь» (заст.) | болгарська |
| луча́ «промінь, світло» (заст.) | болгарська |
| лъч «промінь» | болгарська |
| łučwo | верхньолужицька |
| lois | вірменська |
| liuhaþ «світло» | готська |
| λευκός «світлий, блискучий» | грецька |
| lieg | давньоанглійська |
| lioht | давньоверхньонімецька |
| rocíḥ «світло, блиск» | давньоіндійська |
| rócate «світить, блищить» | давньоіндійська |
| leygr «тс.» | давньоісландська |
| лучина | давньоруська |
| *leuk-/ louk- «світити, сяяти; яскравий» | індоєвропейська |
| llug «блиск» | кімрська |
| lūx «світло, блиск» | латинська |
| laũkas «тварина з білою плямою на лобі» | литовська |
| лач «світло, промінь» | македонська |
| łucywo «тс.» | нижньолужицька |
| Licht | нововерхньонімецька |
| łuczyna «скіпка, лучина» (з р.), łuczywo | польська |
| łuczywo | польська |
| lučь | праслов’янська |
| luča | праслов’янська |
| lučina «лучина» | праслов’янська |
| lučivo «тс.» | праслов’янська |
| luna | праслов’янська |
| luckis «поліно» | прусська |
| луч | російська |
| лучи́на | російська |
| лу̑ч «лучина; смолоскип» (заст.) | сербохорватська |
| лýч «смолиста тріска; світло; сосна» | сербохорватська |
| lúč «промінь, лучина» | словацька |
| lučina «лучина» | словацька |
| lučivo «лучина» | словацька |
| lúč «світло; тріска; лучина» | словенська |
| лоуча «промінь» | старослов’янська |
| luk- «світити» | тохарська А |
| луна́ | українська |
| luk(k) «тс.» | хетська |
| лɤчь «світло; блиск» | церковнослов’янська |
| louč «соснова тріска» | чеська |
| lučivo «лучина» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України