ЛУЧИННИК — ЕТИМОЛОГІЯ
лучинник «дивина, ведмеже вухо, Verbascum thapsus L.» (бот.)
похідне утворення від лучи́на «довга тонка тріска як джерело світла»;
назва могла бути мотивована або фізичними властивостями рослини, що має високе прямостояче стебло і яскраві жовті квіти, які ніби світяться, особливо у темряві (пор. інші семантично подібні назви цієї рослини: укр. царська свічка, свічі, схв. свuјећњак, свuћарица, краљевска свuћа, слн. [svečnik], a також нім. Königskerze), або застосуванням рослини у побуті, аналогічним до лучини (у греків, напр., товсте повстисте листя дивини використовували як гноти для ламп);
пор. ще р. [лампадочник] «дивина чорна, Verbascum nigrum L.»;
р. [лучи́нник], слн. lúčnik, lúčnica «тс.»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Königskerze | німецька |
лампадочник «дивина чорна, Verbascum nigrum L.» | російська |
свuјећњак | сербохорватська |
свuћарица | сербохорватська |
краљевска свuћа | сербохорватська |
svečnik | словенська |
lúčnik «тс.» | словенська |
lúčnica «тс.» | словенська |
лучи́на «довга тонка тріска як джерело світла» | українська |
царська свічка | українська |
свічі | українська |
лучи́нник | ? |
луч «промінь»
псл. lučь, luča, «світло», lučina «лучина», lučivo «тс.»;
зіставляється з дінд. rocíḥ «світло, блиск», rócate «світить, блищить», гот. liuhaþ «світло», двн. lioht, нвн. Licht, дангл. lieg, дісл. leygr «тс.», англ. light «світло, світлий», лат. lūx «світло, блиск», лит. laũkas «тварина з білою плямою на лобі», вірм. lois, кімр. llug «блиск», прус. luckis «поліно», гр. λευκός «світлий, блискучий», тох. A luk- «світити», хет. luk(k)«тс.», псл. luna, укр. луна́;
іє. *leuk-/ louk- «світити, сяяти; яскравий»;
р. луч, лучи́на, бр. [луч, лучына], др. лучина, п. [łuczyna] (з р.), łuczywo «скіпка, лучина», ч. louč «соснова тріска», [lučivo] «лучина», слц. lúč «промінь, лучина», [lučina] «лучина», lučivo, вл. łučwo, нл. łucywo «тс.», болг. [луч] (заст.) «промінь», [луча́] (заст.) «промінь, світло», лъч «промінь», м. лач «світло, промінь», схв. [лу̑ч] (заст.) «лучина; смолоскип», [лýч] «смолиста тріска; світло; сосна», слн. lúč «світло; тріска; лучина», стсл. лоуча «промінь», цсл. лɤчь «світло; блиск»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
луча́
«промінь сонця»
лучеве́ць
«променистий камінь»
лучи́на
«тріска (у т. ч. як джерело світла); [смолиста сосна Ник]»
лучи́ніть
«оббивати дранкою стіни хати»
лучи́нник
«підставка для лучини»
лучи́стий
«сяючий, променистий»
лучни́к
«лучина Л; труба для виведення диму при освітленні хати лучиною»
лучни́ця
«смолисте дерево; смолоскип»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
light «світло, світлий» | англійська |
луч | білоруська |
лучына | білоруська |
луч «промінь» (заст.) | болгарська |
луча́ «промінь, світло» (заст.) | болгарська |
лъч «промінь» | болгарська |
łučwo | верхньолужицька |
lois | вірменська |
liuhaþ «світло» | готська |
λευκός «світлий, блискучий» | грецька |
lieg | давньоанглійська |
lioht | давньоверхньонімецька |
rocíḥ «світло, блиск» | давньоіндійська |
rócate «світить, блищить» | давньоіндійська |
leygr «тс.» | давньоісландська |
лучина | давньоруська |
*leuk-/ louk- «світити, сяяти; яскравий» | індоєвропейська |
llug «блиск» | кімрська |
lūx «світло, блиск» | латинська |
laũkas «тварина з білою плямою на лобі» | литовська |
лач «світло, промінь» | македонська |
łucywo «тс.» | нижньолужицька |
Licht | нововерхньонімецька |
łuczyna «скіпка, лучина» (з р.), łuczywo | польська |
łuczywo | польська |
lučь | праслов’янська |
luča | праслов’янська |
lučina «лучина» | праслов’янська |
lučivo «тс.» | праслов’янська |
luna | праслов’янська |
luckis «поліно» | прусська |
луч | російська |
лучи́на | російська |
лу̑ч «лучина; смолоскип» (заст.) | сербохорватська |
лýч «смолиста тріска; світло; сосна» | сербохорватська |
lúč «промінь, лучина» | словацька |
lučina «лучина» | словацька |
lučivo «лучина» | словацька |
lúč «світло; тріска; лучина» | словенська |
лоуча «промінь» | старослов’янська |
luk- «світити» | тохарська А |
луна́ | українська |
luk(k) «тс.» | хетська |
лɤчь «світло; блиск» | церковнослов’янська |
louč «соснова тріска» | чеська |
lučivo «лучина» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України