ЛУПАВКА — ЕТИМОЛОГІЯ
лупа́ти «відбивати частини від цілого, колупати; віддирати верхній шар; розбивати, ламати; [дуже боліти Me, МСБГ; підмивати (берег) МСБГ]»
псл. lupati «відламувати, відбивати»;
розглядається як новий ітератив до lupiti «лупити, обдирати, лущити» (Sławski V 320–324);
може бути зіставлене з лит. lùpti «бити, хльостати», дінд. lumpáti «ламає, ушкоджує», lopayati «ушкоджує», можливо, і з гр. λύπη «смуток, скорбота», λυπρός «смутний, скорботний, жалюгідний»;
далі зіставляється з дінд. rúpyati «відчуває біль у животі», лат. rumpo «розриваю, руйную», укр. [ру́пити] «непокоїти»;
пов’язується також (Machek ESJČ 344; Skok II 332) із звуконаслідувальним псл. luръ, хluръ, хоча тут могло мати місце і вторинне зближення;
п. łupać «розбивати», ч. loupati «лускати, лущити; сильно боліти», lupati «тріскати», ст. lúpati «розбивати, плюндрувати», слц. lúpat’ «боліти», вл. łupać «скубти; товкти», схв. лу́пати «тріскати; ламати, розбивати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
залу́п
«лопата»
лу́павка
«зазубрина на косі»
лупа́к
«сланець; колотий неотесаний камінь МСБГ; обрізки дерева; (перен.) грубіян, неотеса тж»
лу́пак
«надбита люлька О»
лу́паний
«битий, колотий»
лу́паниці
«дрова»
лу́паниця
«колода»
лупа́тися
«тріскатися, розколюватися»
лупе́ць
«сланець»
лу́пкавка
«коса нерівної товщини, яка легко ламається»
лупки́й
«який легко розколюється»
лупли́вий
лупни́й
«тс.»
лу́пок
«тс.»
перелупи́й
«розділений навпіл; двоколірний»
перелупи́ти
«переламати, перебити»
улупи́ти
«утекти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| łupać «скубти; товкти» | верхньолужицька |
| λύπη «смуток, скорбота» | грецька |
| λυπρός «смутний, скорботний, жалюгідний» | грецька |
| lumpáti «ламає, ушкоджує» | давньоіндійська |
| lopayati «ушкоджує» | давньоіндійська |
| rúpyati «відчуває біль у животі» | давньоіндійська |
| rumpo «розриваю, руйную» | латинська |
| lùpti «бити, хльостати» | литовська |
| łupać «розбивати» | польська |
| lupati «відламувати, відбивати» | праслов’янська |
| lupiti «лупити, обдирати, лущити» | праслов’янська |
| luръ | праслов’янська |
| хluръ | праслов’янська |
| лу́пати «тріскати; ламати, розбивати» | сербохорватська |
| lúpat' «боліти» | словацька |
| ру́пити «непокоїти» | українська |
| loupati «лускати, лущити; сильно боліти»«тріскати» | чеська |
| lupati «лускати, лущити; сильно боліти»«тріскати» | чеська |
| lúpati «розбивати, плюндрувати» (ст.) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України