ЛУНУТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

лу́нути «померти»

можливо, псл. *[lunǫti] «загинути»;
зіставляється з лит. lavónas «труп», liāujuos, liáutis «припиняти», paliáuti «перестати», лтс. ļaũt «допускати, дозволяти», прус. aulāut «померти», aulausennien «смерть», далі з псл. lěviti «слабнути, зменшуватися», укр. [ліви́ти], ч. leviti «полегшити, зменшити», levěti «ставати помірним», гот. lēwjan «зраджувати»;
пов’язувалось також з укр. р. бр. луна «відголосок», р. [лу́нуть] «ударити» (Преобр. І 478);
р. [луна́] «смерть», [лу́нуть] «померти, здохнути», бр. [лу́нуць, лу́наць] «загинути, померти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́луняти «видужати; стати красивішим»
лунь «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
луна́ «відголосок» білоруська
лу́нуць білоруська
лу́наць «загинути, померти» білоруська
lēwjan «зраджувати» готська
ļaũt «допускати, дозволяти» латиська
lavónas «труп» литовська
liāujuos литовська
liáutis «припиняти» литовська
paliáuti «перестати» литовська
*lunǫti «загинути» праслов’янська
lěviti «слабнути, зменшуватися» праслов’янська
aulāut «померти» прусська
aulausennien «смерть» прусська
луна́ «відголосок» російська
лу́нуть «ударити» російська
луна́ «смерть» російська
лу́нуть «померти, здохнути» російська
ліви́ти українська
луна́ «відголосок» українська
leviti «полегшити, зменшити» чеська
levěti «ставати помірним» чеська

лунь «Circus; [канюк, Buteo Ж]» (орн.)

висувається також гіпотеза про етруське джерело слов’нської назви (Oštir. Drei vorslavischetruskische Vogelnamen, Ljubljana, 1930, 50–79);
підкреслюється швидкий, ясний погляд птаха (Горяев 193, 194; Bern. I 745–746; Sławski V 311–312; Kořínek Slavia 12, 204–205);
припускається й можливість походження назви птахів від псл. luna «світло, блиск» у зв’язку із світлим забарвленням пір’я або наявністю світлих плям на пір’ї, пор. р. [лунь] «тьмяне світло», бел (сед) как лунь;
фонетично малоймовірне припущення про зв’язок лунь ‹ *oln- з іє. *or-/er-, звідки гр. ὄpvῑς, псл. оrьlъ, укр. оре́л (тж.);
на тій же підставі зіставлялося з дінд. lunā́ti «ріже, відтинає» (Потебня РФВ I 81–82);
припускається вихідна форма *luрnь, пов’язана з псл. lupiti, укр. лупи́ти «обдирати», оскільки назви стосуються хижих птахів, і зіставляється з дінд. lopā «якийсь хижий птах» (Uhlenbeck KZ 39, 260; Фасмер II 534; Преобр. І 478–479; Brückner KZ 42, 356; Bezlaj ESSJ II 156);
загальноприйнятої етимології не має;
псл. Іunь «хижий птах»;
р. лунь «лунь; [сова, Striges; голуб (?); хижий птах, Falco rusticolus]», бр. лунь «лунь», др. лунь «шуліка, Milvus», п. ст. łunak «рудий шуліка, Milvus milvus L.» (з ч.), ч. luňák «шуліка, Milvus; [малий яструб, Accipiter nisus L.]», ст. luňák, lunák «шуліка», слц. luniak, ст. lunak, lunák «тс.», схв. лу̑њ «звичайний канюк, Buteo buteo L.», лy̏ња «рудий шуліка», bijela lȕnja «польовий лунь, Circus cyaneus L.», [ljȕna, jȕna] «тс.», слн. lúnj «лунь; скопа, Pandion haliaëtus L.; [беркут, Aquila chrysaëtus L.]», цсл. лоунь «шуліка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

лун «тс.»
улунь «болотяний лунь, Circus aeruginosus L.; луговий лунь, Circus pygargus L.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лунь «лунь» білоруська
ὄpvῑς грецька
lunā́ti «ріже, відтинає» давньоіндійська
lopā «якийсь хижий птах» давньоіндійська
лунь «шуліка, Milvus» давньоруська
*or-/er- індоєвропейська
łunak «рудий шуліка, Milvus milvus L.»ч.), (ст.) польська
luna «світло, блиск» праслов’янська
оrьlъ праслов’янська
*oln- праслов’янська
*luрnь праслов’янська
lupiti праслов’янська
lunь «хижий птах» праслов’янська
лунь «тьмяне світло» російська
бел (сед) как лунь (сед) російська
лу̑њ «звичайний канюк, Buteo buteo L.» сербохорватська
лy̏ња «рудий шуліка»«польовий лунь, Circus cyaneus L.» сербохорватська
bijela lȕnja «тс.» сербохорватська
ljȕna «тс.» сербохорватська
jȕna сербохорватська
luniak словацька
lunak «тс.» (ст.) словацька
lunák «тс.» (ст.) словацька
lúnj «лунь; скопа, Pandion haliaëtus L.; [беркут, Aquila chrysaëtus L.]» словенська
лунь українська
оре́л (тж.) українська
лупи́ти «обдирати» українська
лоунь «шуліка» церковнослов’янська
luňák «шуліка, Milvus; [малий яструб, Accipiter nisus L.]» (ст.) чеська
luňák «шуліка» чеська
lunák «шуліка» чеська
лунь «лунь; [сова, Striges; голуб (?); хижий птах, Falco rusticolus]» ?

луна́ «відгомін, відголосок»

не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з псл. luna «місяць; світло; відблиск»;
значення «відгомін» могло виникнути внаслідок давнього перенесення значення із зорової сфери на слухову («світло; відображення світла» › «відображення звуку, відгомін»);
розглядається також як звуконаслідувальне утворення, пов’язане з лу́снути (Преобр. І 478), у такому разі могло б бути результатом дальшого спрощення приголосних у псл. [*lusna], укр. [лусна́] «луна»;
р. [луна́] «відгомін», [лу́нуть] «ударити, хлопнути, вистрілити», бр. [луна́] «відгомін», луна́ць «звучати, линути»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

відлу́ння
відлу́нок
відлу́нювати(ся)
лун
луна́ння «відголоски»
луна́стий
луна́ти «звучати; відкликатися» (про звук)
луна́тись
луни́тися «відлунюватися»
лунки́й
лу́но
лунь «тс.»
перелу́нюватися
Етимологічні відповідники

Слово Мова
луна́ «відгомін» білоруська
луна́ць «звучати, линути» білоруська
luna «місяць; світло; відблиск» праслов’янська
*lusna праслов’янська
луна́ «відгомін» російська
лу́нуть «ударити, хлопнути, вистрілити» російська
лу́снути українська
лусна́ «луна» українська

луна́ «відблиск, заграва»

заборона вживання первісної назви грунтувалася на віруванні про магічні властивості місяця;
як назва місяця іє. *louksnā виникло в результаті табуїстичної заміни давнішої назви іє. *mēns-, звідки псл. *mesęcь, укр. мі́сяць;
іє. *louksnā, форма жін. р. прикметника *louksno-/ leuksno- «блискучий, сяючий», похідного від *leuk- «світити; ясний, блискучий, сяючий»;
споріднене з прус. lauxnos «зірки», лат. lūna «місяць (планета; міра часу); блиск місяця», сірл. lūan «світло, місяць», далі з ав. raōχšna «блискучий, сяючий», свн. liehsen «ясний», гр. λύχvoς «світильник», вірм. Іusin «місяць», а також з р. луч, дінд. rōcaḥ «світло», ав. raōčah- «світло, блиск»;
псл. luna «світло, блиск, відблиск; місяць (планета); райдуга»;
р. луна́ «місяць (планета); (заграва, відблиск на небі; промінь світла]», [лунь] «тьмяне світло», [луни́ть] «розвиднятися; кидати тьмяний відблиск», бр. [луна́] «невелика хмарка», [лунь] «хмара», др. луна «місяць (планета)», п. łuna «відблиск сильного світла, вогню; [райдуга]», ч. luna «місяць», ст. luna «промінь, світло, відблиск; місяць», слц. luna «місяць», полаб. lau̯nə, lai̯nə, болг. луна́, м. луна, схв. лу́на, [lūnȁ] «тс.», [lȗna] «райдуга», слн. lúna «місяць», стсл. лоуна «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

лун «відблиск, заграва»
лу́на «затишок, порядок; чистота (після побілки)»
луна́ти «відблискувати»
луна́тися
луни́тися «тс.»
луно
лунь «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
raōχšna «блискучий, сяючий» авестійська
raōčah- «світло, блиск» авестійська
луна́ білоруська
лунь білоруська
луна́ білоруська
лунь білоруська
луна́ болгарська
Іusin «місяць» вірменська
λύχvoς «світильник» грецька
rōcaḥ «світло» давньоіндійська
луна давньоруська
луна давньоруська
*louksnā індоєвропейська
*mēns- індоєвропейська
*louksnā індоєвропейська
*louksno-/ leuksno- «блискучий, сяючий» індоєвропейська
*leuk- «світити; ясний, блискучий, сяючий» індоєвропейська
lūna «місяць (планета; міра часу); блиск місяця» латинська
луна македонська
lau̯nə полабська
lai̯nə полабська
łuna «відблиск сильного світла, вогню; [райдуга]» польська
*mesęcь праслов’янська
luna «світло, блиск, відблиск; місяць (планета); райдуга» праслов’янська
lauxnos «зірки» прусська
луч російська
луна́ «місяць (планета); (заграва, відблиск на небі; промінь світла]»«тьмяне світло»«розвиднятися; кидати тьмяний відблиск»«невелика хмарка»«хмара»«місяць (планета)» російська
лунь російська
луни́ть російська
лунь російська
луни́ть російська
лу́на сербохорватська
lūnȁ «тс.» сербохорватська
lȗna «райдуга» сербохорватська
liehsen «ясний» середньоверхньнімецька
lūan «світло, місяць» середньоірландська
luna «місяць» словацька
lúna «місяць» словенська
лоуна «тс.» старослов’янська
мі́сяць українська
luna «місяць» чеська
luna «промінь, світло, відблиск; місяць» (ст.) чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України