ЛУКІВНИК — ЕТИМОЛОГІЯ

лу́ка́ «рівна місцевість, вкрита травою, луг; вигин річки або берега моря; [місце біля хати, де косять траву О; сінокісна низина у вигині річки Ч]»

псл. lǫka «кривизна; затока, вигин річки; місцевість у вигині річки; луг», пов’язане чергуванням голосних з *lękti «гнути, кривити»;
споріднене з лит. lankà «луг над річкою; долина», лтс. lañka «низина, рівнина; вигин річки», лит. įˊlanka «затока»;
р. лука́ «вигин, поворот річки; кривизна; [луг; затока]», бр. лука́ «вигин річки», др. лука «вигин; затока; хитрість, підступність», п. łąka «місцевість, поросла травами», ч. louka, ст. lúka, слц. lúka, вл. нл. łuka «тс.», болг. лъка́ «вигин; низина над річкою, луг; пасовище», м. лака «волога місцевість над річкою з хорошою пашею», схв. лу́ка «порт, пристань; луг», слн. lóka «болотистий луг у долині», стсл. лѫка «затока: болото»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

залу́ка «вигин річки»
лу́ки «заплавний луг у вигині річки» (мн.)
луківни́к
луківни́цтво
лучани́й «луговий»
лу́чки «вигин річки; луг у вигині ріки»
лучни́й «тс.»
палу́ка «лука»
прилу́ка
узлучина
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лука́ «вигин річки» білоруська
лъка́ «вигин; низина над річкою, луг; пасовище» болгарська
łuka «тс.» верхньолужицька
лука «вигин; затока; хитрість, підступність» давньоруська
lañka «низина, рівнина; вигин річки» латиська
lankà «луг над річкою; долина» литовська
įˊlanka «затока» литовська
лака «волога місцевість над річкою з хорошою пашею» македонська
łuka «тс.» нижньолужицька
łąka «місцевість, поросла травами» польська
lǫka «кривизна; затока, вигин річки; місцевість у вигині річки; луг» праслов’янська
*lękti «гнути, кривити» праслов’янська
лука́ «вигин, поворот річки; кривизна; [луг; затока]» російська
лу́ка «порт, пристань; луг» сербохорватська
lúka словацька
lóka «болотистий луг у долині» словенська
лѫка «затока: болото» старослов’янська
louka чеська
lúka (ст.) чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України