ЛУКАВТЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
лука́вий «хитрий, підступний; грішний, нечестивий; біс, диявол; [злий Ж; невдоволений, заздрісний О]»
псл. lǫскаѵъ «вигнутий, кривий; хитрий, підступний», похідне від *lǫkа «кривизна, вигин»;
розвиток семантики, як у псл. krivьda «неправда, несправедливість», похідного від krivь «неправий, несправедливий, фальшивий, злий» ‹ «кривий, вигнутий»;
р. лука́вый «хитрий, підступний», лука́вить «хитрувати; [ходити криво (про птахів)]», др. лукавъ «хитрий, підступний; звивистий (про річку)», п. *łąka «зрада, підступ», ст. łękawa «вигин, кривизна», łękawy «який має форму лука», ч. [lukavý] «луговий», болг. лука́в «підступний, хитрий», [лъка́в] «тс.», м. лукав, схв. лỳкав, [лу̏кав, лукȃв] «хитрий», слн. lokàv «тс.», стсл. лѫкавъ «злий, підступний, хитрий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лука́вець
лука́винка
лука́вити
«хитрувати; [ненавидіти, підбурювати О]»
лука́вник
«лукавий»
лука́внува́ти
«хитрувати; кривити душею»
лука́вство
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лука́в «підступний, хитрий» | болгарська |
| лъка́в «тс.» | болгарська |
| лукавъ «хитрий, підступний; звивистий (про річку)» | давньоруська |
| лукав | македонська |
| *łąka «зрада, підступ» | польська |
| lǫскаѵъ «вигнутий, кривий; хитрий, підступний» | праслов’янська |
| *lǫkа «кривизна, вигин» | праслов’янська |
| krivьda «неправда, несправедливість» | праслов’янська |
| krivь «неправий, несправедливий, фальшивий, злий» | праслов’янська |
| лука́вый «хитрий, підступний» | російська |
| лука́вить «хитрувати; [ходити криво (про птахів)]» | російська |
| лỳкав | сербохорватська |
| лу̏кав | сербохорватська |
| лукȃв «хитрий» | сербохорватська |
| lokàv «тс.» | словенська |
| лѫкавъ «злий, підступний, хитрий» | старослов’янська |
| lukavý «луговий» | чеська |
| łękawa «вигин, кривизна»«який має форму лука» (ст.) | ? |
| łękawy «вигин, кривизна»«який має форму лука» (ст.) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України