ЛУДА — ЕТИМОЛОГІЯ

менш обгрунтоване зіставлення з лат. lūdus ( ‹ loidos) «гра» (Machek ESJČ 341; Holub–Lyer 293; Petr BB 25, 142) або виведення з псл. *o-blǫditi з припущенням перерозкладу в *ob-lǫditi (Vaillant Slovo 2 Zagreb 1953, 9–10);

псл. ludъ, «нерозумний», luditi «обманювати, зводити, вабити»;

споріднене з гот. liuts «лицемірний», liuta «лицемір». luton «обманювати», дангл. lot «обман», lytiӡ, «хитрий, лукавий», lūtan «гнутися», дісл. lūtr «кривий», лит. liū˜dnas «сумний, пригнічений», liū˜sti «засумувати» (іє. *leud «гнутися; лицемірити»);

р. [луд] «божевільний; дурень», [луди́ть] «обманювати», бр. [лу́дзиць] «знущатися, насміхатися», др. цсл. лудъ «нерозсудливий, нерозумний», п. łudzić «манити, спокушати», ч. louditi, слц. lúdiť «тс.», болг. м. луд «дурний, божевільний», схв. лу̑д «тс.», лу̑́дити се «робити дурниці», слн. [lȗd] «дурний, божевільний», [lúditi] «вабити», [lȏditi] «манити», стсл. лоудъ «нерозумний», лоудити «обманювати»;

очевидно, пов’язане з луди́ти «покривати оловом»;

р. [лу́да́] «більмо»;

не зовсім ясне;

здебільшого розглядається як запозичення з германських мов і зіставляється з нвн. Loden «грубе сукно», двн. Iodo «тс.», свн. lode «груба вовняна тканина» (Шелудько 38; Фасмер II 529; Преобр. І 474; Bern. І 743), до яких зводяться й п. loden «грубе волохате сукно, вовняна тканина», ч. loden, ст. luden, слц. lodén, болг. схв. ло́ден, слн. lóden «тс.» (Sławski IV 320–321; Kopaliński 581; Sł. wyr. obcych 434; Machek ESJČ 338; Holub–Lyer 291; Holub–Kop. 209; Bezlaj ESSJ II 147);

однак, зважаючи на значну відмінність семантики східнослов’янських форм, можна прийняти гіпотезу про походження їх від західнокавказького (адигейського) läudan «вид шовкової тканини, шовкова хустина», букв. «шовк з Лоо (на березі Чорного моря, біля Сочі)» (Абаев Этимология 1963, 116–119);

р. [луда́н] «тканина камка; шовкова хустина, фартух», [луда́нный] «шовковий», [луда́новый] «тс.», ст. луданъ «сорт шовкової тканини», лауданъ «тс.», др. луда «плащ, верхній одяг (звичайно шитий золотом)»;

дісл. loði «грубий верхній одяг» споріднене з днн. lodara «клапоть», lotho «плащ», двн. lodera «пелюшка», lodo (ludo) «груба вовняна тканина, плащ з неї», нвн. Loden «плащ», дангл. loþa «тс.»;

очевидно, запозичене в давньоруську мову з давньоскандінавської;

р. [лу́да́] «верхній одяг, плащ, мантія», др. луда «тс.»;

не зовсім ясне;

здебільшого пояснюється як запозичення з німецької мови і пов’язується з снн. loden «паяти» (Фасмер II 529) або з нвн. löten, свн. loeten «тс.», спорідненими з свн. lōt «свинець», гол. lood, дангл. lḗad, англ. lead «тс.» (Преобр. І 475; Kluge–Mitzka 446);

припускається також, що р. луди́ть виникло в російській мові як похідне від [луда] «полуда» ‹ «оболонка» ‹ «верхній одяг» (КЭСРЯ 248);

непереконливе зіставлення з кельт. * loudi̯a «свинець», ірл. luaide «тс.» (Šachmatov AfSlPh 33, 90), оскільки слово не праслов’янське;

р. луди́ть «покривати полудою», бр. лудзі́ць «тс.», др. лудити «покривати оливом», луженъ;

очевидно, результат фонетичної видозміни форми [у́диця] «тс.», викликаної розвитком протетичного ў і наступною зміною його в л або зближенням з [лу́диця] «принада (для риби)», пов’язаним з [лу́да́] «омана», [луди́ти] «приваблювати»;

очевидно, пов’язане з луна́³ «пляма» або з луна́² «відблиск» і спочатку означало «світла пляма на оці, більмо»;

щодо семантики пор. нім. Star «зірка; катаракта, більмо», Augenstar «більмо»;

пор., однак, і укр. [луда́] «більмо», п. [łuka] «тс.»;