ЛУГОВИН — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
луг «поросла травою і кущами лука; (заст.) низина, поросла лісом; [пасовище біля річки Ж, сінокісна низина Ч; рід верби ВеЗн]»
були спроби знайти споріднені слова в неіндоєвропейських мовах (Oštir AAS I 94, Ill 160);
безпідставно пов’язувалося з дісл. lyng «вереск», шв. lingon, ст. ljung «брусниця» (Charpentier Le Mond Oriental l 222), з прус. wangus «лука», гот. waggs «поле, лука», днн. wang «поле, нива», дісл. vangr «поле, луг» (Vaillant RÉS 18, 76–77);
псл. *lǫgъ «кривизна, зниження поверхні землі; низький ліс, прибережні зарості; болото», пов’язане чергуванням голосних з *lęga «низина, яма», яке простежується в р. [ля́га] «калюжа, яма з водою, болото; низьке вологе місце в заростях», п. кашуб. [lëga] «низина», [lëgnoc są] «викривлятися на дощі і сонці», [lëgłi] «низинний; сідлуватий (про коня)»;
споріднене з лит. léngė ( = lénkė) «нижче розташована земля; низько розташована лука, поле», lingúoti «рухатися туди й сюди; схилятися; хитатися; кивати, колихати», алб. lëngor «гнучкий»;
іє. *leng- «гнути, кривити» є варіантом синонімічного іє. *lenk-, звідки псл. lǫka «лука, луг», lǫkъ «лук» (зброя);
зіставляється далі з дат. lung «болотистий грунт», шв. Lungen (назва місцевості) (Petersson AfSlPh 34, 376);
малопереконлива гіпотеза про cуфіксальний характер -g- в псл. lǫgъ і про його спорідненість з болг. лам «яма, рів», лтс. lāms, lāma, лит. lomà «зниження грунту, калюжа, яма» (Moszyński PZJP 161);
р. луг «лука; [низина над річкою; пасовище]», бр. луг «лука, сінокіс», др. лугъ «ліс; болото; низина; заплавна лука», п. łag, ч. luh «лука; ліс над річкою», ст. «ліс; лісова лука; долина», слц. luh «волoгий ліс; гай над водою», вл. łuh «болото, трясовина», нл. ług «болото, болотиста долина, волога лука», болг. лъг «лісок серед лугу; лука; пасовище», м. лаг «гай», схв. лу̑г «ліс, гай», слн. lóg «гай, низький ліс; [невелика низина; лука над водою]», стсл. лѫгъ «гай, невеликий ліс»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
залу́жжя
залу́жити
«перетворити (земельну ділянку) в луг»
луга́р
«той, xто переховується в лузі; розбійник»
лугарюва́ти
«переховуватися в лузі»«низина»
(заст.)
луги́на
«лугова трав’яниста рослинність»
лугі́вка
«лугова річка»
луго́в'є
«заплавна лука»
лугови́й
луго́ви́на
«луг; місце, де раніше був луг; [низина Гриц; лугова трав’яниста рослинність МСБГ; вид лози Ж; лоза для кошиків О; прибережна сінокісна низина Ч; лісова галявина, покрита травою Ч; луг за полями Ч; розораний луг Ч]»
лужа́йка
«невеликий луг біля річки; поляна, поросла травою Ч, [лужа́нка] «галявина; прибережний луг»
лужанки́
«лісові луки»
(мн.)
лу́жжя
«низина, яка затоплюється весняною водою»
лужи́на
«луг; [лоза для кошиків О; вид верби ВеЗн»
лу́жка
«низина, поросла лісом»
лу́жки
«заплавна лука; болото, поросле кущами»
розлу́г
«великий луг»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
lëngor «гнучкий» | албанська |
луг «лука, сінокіс» | білоруська |
лам «яма, рів» | болгарська |
лъг «лісок серед лугу; лука; пасовище» | болгарська |
łuh «болото, трясовина» | верхньолужицька |
waggs «поле, лука» | готська |
lyng «вереск» | давньоісландська |
vangr «поле, луг» | давньоісландська |
wang «поле, нива» | давньонижньонімецька |
лугъ «ліс; болото; низина; заплавна лука» | давньоруська |
lung «болотистий грунт» | датська |
*leng- «гнути, кривити» | індоєвропейська |
*lenk- | індоєвропейська |
lëga «низина» | кашубський |
lëgłi | кашубський |
lëgnoc są | кашубський |
lëgłi | кашубський |
lëgnoc są | кашубський |
lëgłi | кашубський |
lëgnoc są | кашубський |
lëgłi | кашубський |
lëgnoc są | кашубський |
lāms | латиська |
lāma | латиська |
léngė «нижче розташована земля; низько розташована лука, поле» ( = lénkė) | литовська |
lingúoti «рухатися туди й сюди; схилятися; хитатися; кивати, колихати» | литовська |
lénkė | литовська |
lénkė | литовська |
lénkė | литовська |
lomà «зниження грунту, калюжа, яма» | литовська |
лаг «гай» | македонська |
ług «болото, болотиста долина, волога лука» | нижньолужицька |
lëga «низина» | польська |
lëgnoc są «викривлятися на дощі і сонці» | польська |
lëgłi «низинний; сідлуватий (про коня)» | польська |
łag | польська |
*lǫgъ «кривизна, зниження поверхні землі; низький ліс, прибережні зарості; болото» | праслов’янська |
*lęga «низина, яма» | праслов’янська |
lǫka «лука, луг» | праслов’янська |
lǫkъ «лук» (зброя) | праслов’янська |
-g- | праслов’янська |
lǫgъ | праслов’янська |
wangus «лука» | прусська |
ля́га «калюжа, яма з водою, болото; низьке вологе місце в заростях» | російська |
луг «лука; [низина над річкою; пасовище]» | російська |
лу̑г «ліс, гай» | сербохорватська |
luh «волoгий ліс; гай над водою» | словацька |
lóg «гай, низький ліс; [невелика низина; лука над водою]» | словенська |
лѫгъ «гай, невеликий ліс» | старослов’янська |
luh «лука; ліс над річкою» | чеська |
lingon | шведська |
ljung «брусниця» (ст.) | шведська |
Lungen (назва місцевості)(Petersson AfSlPh 34, 376) | шведська |
луг «гідроокис натрію, калію та інших металів; водний настій попелу для миття, прання»
псл. lugъ (luga) «розчин попелу для прання, миття», запозичене з давньоверхньонімецької мови;
двн. louga (свн. louge, нвн. Lauge) «тс.» походить від пгерм. *laugō, іє. *lou̯əkā́, похідного від іє. *lоu̯- «мити», до якого зводяться лат. lavo «мию», гр. λούω «тс.», вірм. loganam «купаюся», хет. laḫ(ḫ)u- «лити»;
розглядається також як пізніше запозичення з свн. louge або нвн. Lauge (Karłowicz SWO 356; Bern. I 744; Brückner 314; Фасмер II 527);
для східнослов’янських форм припускається посередництво польської (Sławski IV 297) або західнослов’янських мов (Фасмер II 527);
непереконливі спроби зведення слов’янських слів безпосередньо до пгерм. *lauga, *laugō (Stender-Petersen 249–252), гіпотеза про первісну спорідненість слов’янських і германських слів (Младенов 279; Міlewski RSl II 132) та припущення про зв’язок псл. lugъ з псл. luža «калюжа, болото» (Мартынов Сл.-герм. взаимод. 166–168);
р. луг, [лу́га] «розчин квасців для фарбування шкіри», бр. луг, [лух], п. нл. ług, ч. louh, слц. lúh, вл. łuh, полаб. läug, болг. луга́, схв. лу̑г, слн. lúg;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́лугуваний
ви́лугувати
ви́лужити
вилужкованє
«промивка лугом»
лугови́на
«луг»
лу́жити
«обробляти лугом»
лу́жний
підлуго́вувати
«додавати лугу»
(хім.)
підлу́жити
підлу́жувати
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
луг | білоруська |
лух | білоруська |
луга́ | болгарська |
łuh | верхньолужицька |
loganam «купаюся» | вірменська |
λούω «тс.» | грецька |
louga «тс.» (свн. louge, нвн. Lauge) | давньоверхньонімецька |
*lou̯əkā́ | індоєвропейська |
*lоu̯- «мити» | індоєвропейська |
lavo «мию» | латинська |
ług | нижньолужицька |
Lauge | нововерхньонімецька |
Lauge | нововерхньонімецька |
läug | полабська |
ług | польська |
*laugō | прагерманська |
*lauga | прагерманська |
*laugō | прагерманська |
lugъ «розчин попелу для прання, миття» (luga) | праслов’янська |
luga | праслов’янська |
luga | праслов’янська |
lugъ | праслов’янська |
luža «калюжа, болото» | праслов’янська |
луг | російська |
лу́га «розчин квасців для фарбування шкіри» | російська |
лу̑г | сербохорватська |
louge | середньоверхньнімецька |
louge | середньоверхньнімецька |
lúh | словацька |
lúg | словенська |
laḫ(ḫ)u- «лити» | хетська |
louh | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України