ЛУГ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
луг «поросла травою і кущами лука; (заст.) низина, поросла лісом; [пасовище біля річки Ж, сінокісна низина Ч; рід верби ВеЗн]»
псл. *lǫgъ «кривизна, зниження поверхні землі; низький ліс, прибережні зарості; болото», пов’язане чергуванням голосних з *lęga «низина, яма», яке простежується в р. [ля́га] «калюжа, яма з водою, болото; низьке вологе місце в заростях», п. кашуб. [lëga] «низина», [lëgnoc są] «викривлятися на дощі і сонці», [lëgłi] «низинний; сідлуватий (про коня)»;
споріднене з лит. léngė ( = lénkė) «нижче розташована земля; низько розташована лука, поле», lingúoti «рухатися туди й сюди; схилятися; хитатися; кивати, колихати», алб. lëngor «гнучкий»;
іє. *leng- «гнути, кривити» є варіантом синонімічного іє. *lenk-, звідки псл. lǫka «лука, луг», lǫkъ «лук» (зброя);
зіставляється далі з дат. lung «болотистий грунт», шв. Lungen (назва місцевості) (Petersson AfSlPh 34, 376);
малопереконлива гіпотеза про cуфіксальний характер -g- в псл. lǫgъ і про його спорідненість з болг. лам «яма, рів», лтс. lāms, lāma, лит. lomà «зниження грунту, калюжа, яма» (Moszyński PZJP 161);
безпідставно пов’язувалося з дісл. lyng «вереск», шв. lingon, ст. ljung «брусниця» (Charpentier Le Mond Oriental l 222), з прус. wangus «лука», гот. waggs «поле, лука», днн. wang «поле, нива», дісл. vangr «поле, луг» (Vaillant RÉS 18, 76–77);
були спроби знайти споріднені слова в неіндоєвропейських мовах (Oštir AAS I 94, Ill 160);
р. луг «лука; [низина над річкою; пасовище]», бр. луг «лука, сінокіс», др. лугъ «ліс; болото; низина; заплавна лука», п. łag, ч. luh «лука; ліс над річкою», ст. «ліс; лісова лука; долина», слц. luh «волoгий ліс; гай над водою», вл. łuh «болото, трясовина», нл. ług «болото, болотиста долина, волога лука», болг. лъг «лісок серед лугу; лука; пасовище», м. лаг «гай», схв. лу̑г «ліс, гай», слн. lóg «гай, низький ліс; [невелика низина; лука над водою]», стсл. лѫгъ «гай, невеликий ліс»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
залу́жжя
залу́жити
«перетворити (земельну ділянку) в луг»
луга́р
«той, xто переховується в лузі; розбійник»
лугарюва́ти
«переховуватися в лузі»«низина»
(заст.)
луги́на
«лугова трав’яниста рослинність»
лугі́вка
«лугова річка»
луго́в'є
«заплавна лука»
лугови́й
луго́ви́на
«луг; місце, де раніше був луг; [низина Гриц; лугова трав’яниста рослинність МСБГ; вид лози Ж; лоза для кошиків О; прибережна сінокісна низина Ч; лісова галявина, покрита травою Ч; луг за полями Ч; розораний луг Ч]»
лужа́йка
«невеликий луг біля річки; поляна, поросла травою Ч, [лужа́нка] «галявина; прибережний луг»
лужанки́
«лісові луки»
(мн.)
лу́жжя
«низина, яка затоплюється весняною водою»
лужи́на
«луг; [лоза для кошиків О; вид верби ВеЗн»
лу́жка
«низина, поросла лісом»
лу́жки
«заплавна лука; болото, поросле кущами»
розлу́г
«великий луг»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| lëngor «гнучкий» | албанська |
| луг «лука, сінокіс» | білоруська |
| лам «яма, рів» | болгарська |
| лъг «лісок серед лугу; лука; пасовище» | болгарська |
| łuh «болото, трясовина» | верхньолужицька |
| waggs «поле, лука» | готська |
| lyng «вереск» | давньоісландська |
| vangr «поле, луг» | давньоісландська |
| wang «поле, нива» | давньонижньонімецька |
| лугъ «ліс; болото; низина; заплавна лука» | давньоруська |
| lung «болотистий грунт» | датська |
| *leng- «гнути, кривити» | індоєвропейська |
| *lenk- | індоєвропейська |
| lëga «низина» | кашубський |
| lëgłi | кашубський |
| lëgnoc są | кашубський |
| lëgłi | кашубський |
| lëgnoc są | кашубський |
| lëgłi | кашубський |
| lëgnoc są | кашубський |
| lëgłi | кашубський |
| lëgnoc są | кашубський |
| lāms | латиська |
| lāma | латиська |
| léngė «нижче розташована земля; низько розташована лука, поле» ( = lénkė) | литовська |
| lingúoti «рухатися туди й сюди; схилятися; хитатися; кивати, колихати» | литовська |
| lénkė | литовська |
| lénkė | литовська |
| lénkė | литовська |
| lomà «зниження грунту, калюжа, яма» | литовська |
| лаг «гай» | македонська |
| ług «болото, болотиста долина, волога лука» | нижньолужицька |
| lëga «низина» | польська |
| lëgnoc są «викривлятися на дощі і сонці» | польська |
| lëgłi «низинний; сідлуватий (про коня)» | польська |
| łag | польська |
| *lǫgъ «кривизна, зниження поверхні землі; низький ліс, прибережні зарості; болото» | праслов’янська |
| *lęga «низина, яма» | праслов’янська |
| lǫka «лука, луг» | праслов’янська |
| lǫkъ «лук» (зброя) | праслов’янська |
| -g- | праслов’янська |
| lǫgъ | праслов’янська |
| wangus «лука» | прусська |
| ля́га «калюжа, яма з водою, болото; низьке вологе місце в заростях» | російська |
| луг «лука; [низина над річкою; пасовище]» | російська |
| лу̑г «ліс, гай» | сербохорватська |
| luh «волoгий ліс; гай над водою» | словацька |
| lóg «гай, низький ліс; [невелика низина; лука над водою]» | словенська |
| лѫгъ «гай, невеликий ліс» | старослов’янська |
| luh «лука; ліс над річкою» | чеська |
| Lungen (назва місцевості)(Petersson AfSlPh 34, 376) | шведська |
| lingon | шведська |
| ljung «брусниця» (ст.) | шведська |
луг «гідроокис натрію, калію та інших металів; водний настій попелу для миття, прання»
розглядається також як пізніше запозичення з свн. louge або нвн. Lauge (Karłowicz SWO 356; Bern. I 744; Brückner 314; Фасмер II 527);
непереконливі спроби зведення слов’янських слів безпосередньо до пгерм. *lauga, *laugō (Stender-Petersen 249–252), гіпотеза про первісну спорідненість слов’янських і германських слів (Младенов 279; Міlewski RSl II 132) та припущення про зв’язок псл. lugъ з псл. luža «калюжа, болото» (Мартынов Сл.-герм. взаимод. 166–168);
для східнослов’янських форм припускається посередництво польської (Sławski IV 297) або західнослов’янських мов (Фасмер II 527);
двн. louga (свн. louge, нвн. Lauge) «тс.» походить від пгерм. *laugō, іє. *lou̯əkā́, похідного від іє. *lоu̯- «мити», до якого зводяться лат. lavo «мию», гр. λούω «тс.», вірм. loganam «купаюся», хет. laḫ(ḫ)u- «лити»;
псл. lugъ (luga) «розчин попелу для прання, миття», запозичене з давньоверхньонімецької мови;
р. луг, [лу́га] «розчин квасців для фарбування шкіри», бр. луг, [лух], п. нл. ług, ч. louh, слц. lúh, вл. łuh, полаб. läug, болг. луга́, схв. лу̑г, слн. lúg;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́лугуваний
ви́лугувати
ви́лужити
вилужкованє
«промивка лугом»
лугови́на
«луг»
лу́жити
«обробляти лугом»
лу́жний
підлуго́вувати
«додавати лугу»
(хім.)
підлу́жити
підлу́жувати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| луг | білоруська |
| лух | білоруська |
| луга́ | болгарська |
| łuh | верхньолужицька |
| loganam «купаюся» | вірменська |
| λούω «тс.» | грецька |
| louga «тс.» (свн. louge, нвн. Lauge) | давньоверхньонімецька |
| *lou̯əkā́ | індоєвропейська |
| *lоu̯- «мити» | індоєвропейська |
| lavo «мию» | латинська |
| ług | нижньолужицька |
| Lauge | нововерхньонімецька |
| Lauge | нововерхньонімецька |
| läug | полабська |
| ług | польська |
| *lauga | прагерманська |
| *laugō | прагерманська |
| *laugō | прагерманська |
| lugъ | праслов’янська |
| luža «калюжа, болото» | праслов’янська |
| lugъ «розчин попелу для прання, миття» (luga) | праслов’янська |
| luga | праслов’янська |
| luga | праслов’янська |
| луг | російська |
| лу́га «розчин квасців для фарбування шкіри» | російська |
| лу̑г | сербохорватська |
| louge | середньоверхньнімецька |
| louge | середньоверхньнімецька |
| lúh | словацька |
| lúg | словенська |
| laḫ(ḫ)u- «лити» | хетська |
| louh | чеська |
ліс
малопереконливі зіставлення з гр. ἄλσος «(священний) гай» (Pedersen KZ 38, 309), з лат. lūcus «гай» ‹ *loik’-os (Маchek ESJČ 327), а також припущення первісного значення псл. lěsъ «потайне місце» (Черных Очерк 13);
реконструється *u̯loi-k ̑os від іє. *vel«рвати» (ЭССЯ 14, 252);
виводиться від іє. *lē(і)- «володіти» (Skok II 298);
припускається також первісне значення «дерево як будівельний матеріал», яке виступає в р. леса́ «риштування», ч. [les] «тс.», схв. [lês] «ряд дошок», [lȅsa] «тс.», псл. *lěska «ліщина» як матеріал, з якого виготовлялись (часто способом плетіння) різні предмети домашнього вжитку (Соболевский РФВ 15, 366; Brückner 290; Holub – Kop. 207; Schuster-Šewc 828 – 829);
зіставляється з дангл. lǣs, lǣswe (‹ *lēsu̯ā) «пасовище, лука», сангл. leswe, lese, англ. [leasow, lesew] «поляна, пасовище» (первісне значення – «простір, покритий рослинністю», пор. семантику псл. *lǫgъ «лука» і «ліс», укр. луг1– Фасмер – Трубачев II 485; Ляпунов ИОРЯС ЗО, 14 – 15; Sławski IV 54 – 56; Holub – Kop. 202; БЕР III 367; Bezlaj ESSJ II 134 – 135; Bern. I 713; Stang 32; Мельничук Этимология 1984, 144);
пов’язується з лит. laĩškas «лист (дерева)» і припускається, що початкова семантика слова краще збереглася в західнослов’янських мовах, як у ч. ст. les, lesy «листя, пагони» (Фасмер – Трубачев II 485);
єдиної думки про первісне значення слова і дальші його зв’язки немає;
псл. lěsъ «простір, порослий деревами, особливо листяними; дерева, особливо листяні; дерево як будівельний матеріал»;
р. бр. лес, др. лѣсъ, п. las, ч. les «ліс; (ст.) листя, пагони, гілки», слц. les, вл. нл. lěs, полаб. l’os «ліс; будівельний матеріал», болг. лес, схв. лȇс, лȕjес «дерево; [труна; ліс]», слн. lés «дерево, будівельний матеріал, кий, палка; [ліс]», стсл. лѣсъ «ліс; дерева»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безлі́сий
безлі́сний
безлі́сся
взлі́сє
«узлісся»
возлі́сся
«тс.»
залі́сений
«зарослий лісом»
заліси́ти
залі́снений
«тс.»
залі́снювати
«засаджувати лісом»
залісня́ти
«тс.»
за́лісок
«узлісся; чагарник Ж»
залі́сся
«узлісся»
збезлі́сити
збезлі́сіти
злі́сний
«лісник»
ліси́стий
ліси́ця
«фантастична лісова істота, подібна до жінки»
ліси́ща
«великі густі ліси»
(мн.)
лісівни́к
лісівни́цтво
лісівни́чий
лісна́
«лісова русалка»
лісни́й
«лісник»
лісни́й
лісни́к
«лісовий сторож; лісівник; [лісничий Ж]»
лісникі́вна
лісникува́ти
лісни́цтво
лісни́ця
«лісова русалка»
лісни́чий
«службовець лісництва, завідувач його; [лісник]»
лісничи́на
«лісничиха»
лісни́чити
«бути лісничим; виготовляти дерев’яні вироби»
лісни́чи́ха
«дружина лісника або лісничого; жінка-лісник»
лісничі́вка
«оселя лісничого»
лісно́
«багато лісів»
лісня́к
«лісове дерево Ж; болото, поросле дрібним лісом; рідкий ліс Ч»
лісови́й
«лісник»
лісови́й
лісови́к
«мешканець лісу; лісовий сторож; міфічна істота -- лісовий дух; [дикун Ж]»
лісови́на
«лісове дерево, лісовий ґрунт Ж»
лісови́чка
«гора, поросла лісом»
лісо́к
лісу́н
«міфічна людиноподібна істота, що живе в лісі»
ліся́на
«гора, поросла лісом»
ліся́нка
«дружина лicyна»
ліся́нка
«тс.»
надлісни́цтво
«головне лісництво»
надлісни́чий
«головний лісничий»
надулі́сся
«узлісся»
передлі́сся
«край лісу»
пере́ліс
«невеликий лісок СУМ, Ч; чагарниковий ліс»
переліса́нка
«поляна в лісі, поросла травою»
перелі́ска
«печіночниця звичайна, Hepatica nobilis Gars. (Hepatica triloba Gilib.)»
(бот.)
пере́лі́сок
«невеликий лісок; [вузька смуга лісу, що заходить у поле]»
перелі́сся
«галявина між ділянками лісу»
пі́дліс
«просіка, галявина»
підлі́ска
«фіалка запашна, Viola odorata L. Mak; (у сполученні п. трилатчаста бот.) печіночниця звичайна Нед»
(бот.)
підлі́сковий
підлі́сний
«розташований поруч з лісом; який росте у нижньому ярусі лісу»
підлі́сник
«Sanícula L.; [ранник вузлуватий, Scrophularia nodosa L.I»
(бот.)
підлісни́чий
«молодший лісничий»
пі́длі́сок
«кущі та молоді дерева, що ростуть у нижньому ярусі лісу; [тонкий ліс; рідкий ліс Ч; фіалка дивовижна, Viola mirabilis L.; фіалка запашна; печіночниця звичайна]»
підлі́сся
«ділянка поруч з лісом; кущі та молоді дерева у нижньому ярусі лісу; [край лісу Ч]»
полісо́вщик
«лісничий»
полі́сся
«низька лісиста місцевість; [підвищення, поросле лісом Ч]»
полісу́н
«лісовик»
полі́ський
полісю́к
«житель або уродженець Полісся»
поліся́нин
поліщу́к
«тс.»
пра́ліс
праліска
«печіночниця звичайна»
(у сполученні [п. синя])(бот.)
при́ліс
«гай; узлісся»
прилі́сни́й
при́лісок
про́ліс
«праліс; (просіка, галявина ВеБ]»«печіночниця звичайна; (у сполученні п. біла) анемона дібровна, Anemone nemorosa L.»
(бот.)
про́лісок
«галявина»
узліс
узлі́сок
узлі́сся
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| leasow «поляна, пасовище» (первісне значення -- «простір, покритий рослинністю», пор. семантику псл. *lǫgъ «лука» і «ліс», укр. луг1 -- Фасмер -- Трубачев II 485; Ляпунов ИОРЯС ЗО, 14 -- 15; Sławski IV 54 -- 56; Holub -- Kop. 202; БЕР III 367; Bezlaj ESSJ II 134 -- 135; Bern. I 713; Stang 32; Мельничук Этимология 1984, 144) | англійська |
| lesew | англійська |
| lesew | англійська |
| lesew | англійська |
| лес | білоруська |
| лес | болгарська |
| lěs | верхньолужицька |
| ἄλσος «(священний) гай» | грецька |
| lǣs | давньоанглійська |
| *lēsu̯ā «пасовище, лука» | давньоанглійська |
| lǣswe | давньоанглійська |
| lǣswe | давньоанглійська |
| lǣswe | давньоанглійська |
| lǣswe | давньоанглійська |
| лѣсъ | давньоруська |
| *vel «рвати» | індоєвропейська |
| *lē(і)- «володіти» | індоєвропейська |
| lūcus «гай» | латинська |
| *loik'-os | латинська |
| laĩškas «лист (дерева)» | литовська |
| lěs | нижньолужицька |
| l'os «ліс; будівельний матеріал» | полабська |
| las | польська |
| lěsъ «потайне місце» | праслов’янська |
| *lěska «ліщина» | праслов’янська |
| *lǫgъ | праслов’янська |
| *lǫgъ | праслов’янська |
| lěsъ «простір, порослий деревами, особливо листяними; дерева, особливо листяні; дерево як будівельний матеріал» | праслов’янська |
| леса́ «риштування» | російська |
| лес | російська |
| lês «ряд дошок» | сербохорватська |
| lȅsa «тс.» | сербохорватська |
| лȇс | сербохорватська |
| лȕjес «дерево; [труна; ліс]» | сербохорватська |
| leswe | середньоанглійська |
| lese | середньоанглійська |
| les | словацька |
| lés «дерево, будівельний матеріал, кий, палка; [ліс]» | словенська |
| лѣсъ «ліс; дерева» | старослов’янська |
| луг | українська |
| луг | українська |
| les «тс.» | чеська |
| les (ст.) | чеська |
| lesy «листя, пагони» (ст.) | чеська |
| les «ліс; (ст.) листя, пагони, гілки» | чеська |
| *u̯loi-k ̑os | ? |
лугі́вка «синиця чорноголова, Parus palustris L.; чайка звичайна, чибіс, Vanellus vanellus L.» (орн.)
назви зумовлені місцем гніздування птахів, які оселяються на луках у річкових долинах, коло степових боліт, морського узбережжя, на вогких ділянках листяних лісів недалеко від води;
похідні утворення від луг;
р. [лу́го́вка] «чибіс»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
луговиця
«чайка звичайна»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лу́го́вка «чибіс» | російська |
| луг | українська |
луговик «щучник, Deschampsia P. B. (Aira caespitosa L.)» (бот.)
назва зумовлена тим, що щучник зустрічається в основному на луках і в лісах;
похідне утворення від луг;
р. лугови́к «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лугови́к «тс.» | російська |
| луг | українська |
улу́го́вина «довга западина»
результат контамінації слів уло́го́вина і луг;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| уло́го́вина | українська |
| луг | українська |
логува́тий «який має нарости над копитами» (вет.)(про коня)
псл. [ulogavъ] «каліка, кульгавий», похідне від [uloga] «каліцтво, захворювання кінцівок, куль гання», пов’язаного з ležati «лежати»;
п. łogawy «кульгавий (про коня), який має нарости над копитами», włogawy «тс.», болг. [ло́гав, уло́гав] «каліка, кульгавий; дрібний, малий, низький», [вло́гаф] «обважнілий, апатичний, незграбний», м. логав «каліка», улогав «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лу́ги
«шпат (хронічне запалення кісток ніг у коней)»
уло́ги
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ло́гав | болгарська |
| уло́гав «каліка, кульгавий; дрібний, малий, низький» | болгарська |
| вло́гаф «обважнілий, апатичний, незграбний» | болгарська |
| логав «каліка» | македонська |
| улогав «тс.» | македонська |
| łogawy «кульгавий (про коня), який має нарости над копитами»«тс.» | польська |
| włogawy «кульгавий (про коня), який має нарости над копитами»«тс.» | польська |
| ulogavъ «каліка, кульгавий» | праслов’янська |
| uloga «каліцтво, захворювання кінцівок, куль гання» | праслов’янська |
| ležati «лежати» | праслов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України