ЛУБОЧНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
луб «внутрішня частина кори дерева; виріб з цієї частини кори; [кора О; кора ялини О; картон МСБГ; задник МСБГ; обвід сита О; дерев’яна обичайка навколо млинових каменів Ник»
псл. Іubъ від іє. *loubh- або *loub-;
споріднене з лит. lubà «дошка», мн. lùbos «стеля», lúobas «кора, лико», лтс. luba «луб», luôbs «шкаралупки», прус. lubo «тесина», алб. labë «кора», лат. liber «кора; книга» ( ‹ *lub(h)ro-), далі з дісл. laūpr «кошик», дангл. léap «корзина; верша», двн. louft «кора, лико», louba «навіс», нвн. Laube «легка будівля, альтанка», ірл. luchtar «човен», які зводяться до іє. *leu-/lou-, звідки також псл. lupiti, укр. лупи́ти;
р. бр. луб, п. вл. нл. łub, ч. lub «фанера; кора», слц. lub «луб», болг. луб «обвід решета; дошка; липова кора», м. луб «луб; обвід решета». схв. лу̑б, слн. lúb;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́лубити
«зняти луб»
залубува́тіти
«затвердіти»
(про хліб)
лу́б
«луб, частина кори; [кора, знята з дерева великими шматками]; у сполученні старе́ лу́б’я, [старе́ лу́бля Ме] (знев. про стару людину), луб’я́нка «виріб з лубу; [віз, обшитий лубом; осіннє житло гуцульських дроворубів]»
лу́б'є
«старе поношене взуття МСБГ; луб Ж»
луб'яни́й
луба́р
«той, хто виготовляє короби для решіт»
луба́рнє
«млин, де мелють луб»
лу́бка
«табакерка Г; дерев’яна сільниця, виготовлена довбанням Л; стара зношена шапка МСБГ»
лубки́й
«твердий, тугий, цупкий, міцний»
лубко́вий
лубко́м
«густо, твердо»
лубль
«луб»
лу́боκ
«луб; липова дошка для малювання або гравірування картини; надрукована з такої дошки картинка; (мн.) віз, сапи з кузовом з лубу; (переважно мн.) шина на місці перелому кісток; [зруб коло криниці Mo; частина дівочого головного убору Г; картон, твердий папір МСБГ; палітурка МСБГ; задник МСБГ]»
лубо́ватий
«зашкарублий»
лубо́чний
лубува́тий
«схожий на луб»
лупки́й
«тс.»
підлу́бник
«шматок шкіри на заднику чобота»
по́лубка
«шматок лубу в жіночому головному уборі»
полу́бок
«обичайка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| labë «кора» | албанська |
| луб | білоруська |
| луб «обвід решета; дошка; липова кора» | болгарська |
| łub | верхньолужицька |
| léap «корзина; верша» | давньоанглійська |
| louft «кора, лико» | давньоверхньонімецька |
| louba «навіс» | давньоверхньонімецька |
| laūpr «кошик» | давньоісландська |
| *loubh- | індоєвропейська |
| *loub- | індоєвропейська |
| *loub- | індоєвропейська |
| *leu-/lou- | індоєвропейська |
| luchtar «човен» | ірландська |
| liber «кора; книга» ( ‹ *lub(h) | латинська |
| *lub(h)ro- | латинська |
| luba «луб» | латиська |
| luôbs «шкаралупки» | латиська |
| lubà «дошка» | литовська |
| lùbos «стеля» | литовська |
| lúobas «кора, лико» | литовська |
| луб «луб; обвід решета» | македонська |
| łub | нижньолужицька |
| Laube «легка будівля, альтанка» | нововерхньонімецька |
| łub | польська |
| Іubъ | праслов’янська |
| lupiti | праслов’янська |
| lubo «тесина» | прусська |
| луб | російська |
| лу̑б | сербохорватська |
| лу̑б | сербохорватська |
| лу̑б | сербохорватська |
| lub «луб» | словацька |
| lúb | словенська |
| лупи́ти | українська |
| lub «фанера; кора» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України