ЛОЩИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
лоск «блиск гладенької поверхні; бездоганний зовнішній вигляд»
псл. *lъskъ ‹ *luksk- (*luk’sk-), до якого зводиться, очевидно (як фонетичний варіант), і укр. лиск;
р. лоск «блиск», бр. лоск, п. łysk, ч. слц. lesk «тс.», нл. šćaś (‹ *lšćaś) «блищати», болг. лъ́скам «тс.; полірувати», схв. (заст.) лȁскати «блищати», слн. lesk «блиск»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́лощений
залоскні́ти
«заблищати»
лосні́ти
«блищати»
лосня́к
«слюда»
лосня́ти
лосня́чий
«блискучий, переливчастий»
лоща́ти
ло́щений
лощи́лка
ло́щити
«полірувати, глянцювати»
лощи́ти(ся)
«тс.»
лощі́ння
ло́щіт
«заграва»
налощи́ти
«налакувати, наглянцювати»
по́лоск
«блиск, лоск»
розло́скуватися
«розблискуватися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лоск | білоруська |
| лъ́скам «тс.; полірувати» | болгарська |
| šćaś «блищати» (‹ *lšćaś) | нижньолужицька |
| *lšćaś | нижньолужицька |
| *lšćaś | нижньолужицька |
| łysk | польська |
| *lъskъ (*luk’sk-) | праслов’янська |
| *luksk- | праслов’янська |
| *luk'sk- | праслов’янська |
| лоск «блиск» | російська |
| лȁскати «блищати» (заст.) | сербохорватська |
| lesk «тс.» | словацька |
| lesk «блиск» | словенська |
| лиск | українська |
| lesk «тс.» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України