ЛОШАЧЕ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *olsь «лось» ( ‹ іє. [*оl-k ̑-is]), пов’язане з *еl-еn-ь «олень», *ol-n-i «лань»;

споріднене з дісл. elgr «лось», шв. älg, двн. ëlho, ëlaho, нвн. Elch, дангл. eolh, лат. alcēs, гр. ἄλκη «тс.», далі з дінд. ŕ̥śyaḥ «самець антилопи», памір. rus «кам’яний баран»;

необгрунтовано зіставлялося з лоша́к (Holub–Lyer 293);

р. бр. др. лось, п. łoś, ч. слц. los, вл. łós, нл. łoś, болг. лос (з р.), м. лос, схв. лȍс, слн. lós;

вважається давнім запозиченням з тюркських мов (чув. laša «кінь» споріднене з тур. крим.-тат. карач. alaša «кінь або інша тварина для верхової їзди», кумик. alaša «низький», балкар. alaša «малого росту, малий кінь»);

виводиться також (Серебренников 1968, 210–211) з іранських мов (пор. ос. ласаг (lašag) «робоча худоба», ласын (lašyn) «возити, перевозити»);

р. ло́шадь «кінь», [лоша́, лошо́нок] «лоша», лоша́к «помісь жеребця й ослиці», бр. [лаша́, лоша́], лаша́к, др. лошадь «кінь», лошакъ, п. łoszę (з укр.), łoszak «лошак»;