ЛОХ — ЕТИМОЛОГІЯ

можливо, походить від незасвідченого п. *włoch «тс.», спорідненого з укр. волоха́тий (плоди і листя маслинки опушені);

висловлювалась думка про запозичення слова: фін. карел, олон. lohi «лосось», ест. lõhi від лит. lõšis «тс.» (Vasmer ZfSlPh 3, 86);

припускається також походження від спільної індоєвропейської назви риби *lak’s з іншим розширювачем: *lak’s-o-, пор. *lak ̑s-o-k ̑- › лосо́сь (Sławski V 212–213);

більшістю дослідників вважається пов’язаним чергуванням приголосних x і с з лосо́сь, подібно до р. жах – ужас, селех – селезень (Преобр. І 470–471; Bern. І 734; Brückner 312; Matzenauer LF 9, 214);

очевидно, запозичення з російської мови, р. [лох] «лосось; струмкова форель, Salmo trutta L.; таймень, Hucho taimen Pallas; схудлий лосось після нересту», [лохови́на] «погане м’ясо сьомги; м’ясо лоха», [облохови́ться] «перетворитися з лосося в лоха» не має єдиної етимології;

певну роль у цьому процесі могло відіграти зближення з [ло́хати] «сумувати, знемагати», [лох] «пристрасть»;

очевидно, результат усічення початкового кореневого по- в словах поло́хати, полохли́вий і т. д., сприйнятого як префікс;

недостатньо обгрунтоване виведення (Hern. І 734) з іє. *lēs-, *lǝs- «слабий», звідки болг. лош «поганий», схв. lȍš «слабий», слн. lóšen «тс.», р. [ло́ший] «поганий», а також, можливо, [ло́ха] «дурна жінка», як і зіставлення з нвн. locken «вабити, принаджувати»;

менш переконливо пов’язується з укр. [лох] «страх», [ло́хати] «полохати» (Куркина Этимология 1972, 77; Mikl. EW 172);

псл. loxati «жадати, прагнути», пов’язане чергуванням голосних з *laxati «тс.», укр. [ла́хнути] «зазіхати; лакомитися», [ла́хний] «пожадливий, ласолюбний» і далі з ла́сий, ла́ситися;

бр. [ла́хаць] «тинятися; говорити нісенітниці», п. lоchać się «проявляти статевий інстинкт» (про свиней), слц. lôchať «жадібно пити; хлебтати», слн. [lohnéti] «переслідувати; прагнути»;

п. locha, [łocha] виводиться також (Karłowicz SWO 346; SW II 758) від н. [Lóse] ‹ (lo(o)s) «свиноматка» з експресивною зміною s › ch, характерною для польської мови;

п. locha «свиноматка, самиця дикого кабана» зіставляється з ч. [lachna, lochna] «товста жінка; безсоромниця», слц. [lacha] «бідна жінка», [l’acha] «легковажна жінка», р. [ло́ха] «дурна жінка», які щодо різниці в семантиці порівнюються з нім. [Lose] «свиня; розпусниця», і далі з п. [lochać się] «проявляти статевий потяг» (про свиней, диких кабанів), [lachaé się] «тс.», укр. [ло́хати, ло́хатися] «прагнути; відчувати голод, спрагу», бр. [ла́хаць] «бігти, літати; плести, базікати»;

запозичення з польської мови;