ЛОТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з голландської мови;

гол. lood, як і нвп. Lot, свн. lôt «тс.», вважається запозиченням з кельтських мов;

р. бр. болг. лот, п. lot;

запозичення з німецької мови;

нім. Lot «грузило, лот; міра ваги» походить від свн. lot «свинець; сплав для паяння; міра ваги, відлита з свинцю», яке зводиться до пгерм. lauda «свинець для паяння», очевидно, кельтського походження;

р. бр. болг. діал. лот, ч. lot, слц. нл. слн. заст. lót, вл. lut, схв. ст. lȍt «тс.»;

результат видозміни латинської наукової назви рослини lotus, яка походить від античної назви ряду рослин, зокрема, одного з видів роду лядвенець – Lotus messanensis (Melilotus messanensis);

р. [лот, лотия] «тс.»;

запозичено з італійської мови, можливо, через посередництво французької (фр. loto) i російської;

іт. lotto, як і фр. lot «жереб», походить від франк. *hlot (гот. hlauts) «жереб, успадкування», спорідненого з дісл. hlautr «жереб; частина; жертва», hlaut «кров жертви», шв. lott «частка землі», дат. lod «жереб; доля», двн. hlōӡ, lōz, свн. lōӡ, нвн. Los «тс.», далі з лит. kliū́ti «зачепитися», псл. *ključь, укр. ключ;

р. лото́, бр. лато́, п. lotto, ч. слц. вл. loto, болг. ло́то, схв. лȍто, слн. lóto;

непереконливі зіставлення (Brückner 307, 312) з п. łatwy «легкий», łata «латка», łata «посуд»;

припускався зв’язок з свн. lode «брусок, дошка, коробка», двн. latta «планка», свн. latte, нвн. Latte «тс.», ірл. slat «жердина» (Bern. I 735; Uhlenbeck 258; РВrВ 22, 196);

псл. сх. [lotokъ] «жолоб, ринва; заглибина в землі»;

споріднене з лит. latãkas «калюжа; жолоб; канал; струмок; ринва; жолобок для стікання березового соку; корито для збіжжя», lekẽtas (‹ letekas) «жолобок, по якому стікає березовий сік», лтс. lataka (lataga) «ринва» (висловлювалось, однак, припущення, що в балтійських мовах ці слова запозичені з білоруської (Bern. І 735; Fraenkel 342–343);

дальші етимологічні зв’язки непевні;

зіставляється з двн. letto «глина», нвн. Letten «тс.», корн. lad «рідина; протікати», сірл. lathach «мул, багно», лат. latex «рідина» (Brugmann Grundriss II l 511; Трубачев Рем. терминол. 218– 221), з ономастикою балтійською і слов’янською, особливо гідронімами, зокрема, п. Łot (озеро), Łota (річка і село), Łotwa (річка і озеро), лит. Lãtažeris (озеро), лтс. Lata;

р. лото́к «відкритий прилавок; дошка для перенесення товарів; корито для подачі води у млині; совок для пересипання; [посудина для тіста; дошка для тіста, розрізання м’яса; ринва]», бр. лато́к «ящик для товарів; [корито]», [ло́так] «жолоб для стікання води з даху; дерев’яна трубка для збирання соку з дерева», [лото́к] «велика бочка або корито для зсипання збіжжя», [лато́ка] «котловина, впадина; (ст.) канавка, жолоб», п. łotok «корито з дощок, по якому вода тече на млинове колесо; канал для стікання води» (з укр. або бр.);

запозичення з польської мови;

п. заст. łut, ст. łot, lót, як і укр. р. бр. болг. діал. лот, ч. lot, слц., нл. lót, вл. lut, схв. ст. lȍt, слн. заст. lót «тс.», походить від свн. lōt «свинець; сплав для паяння; міра ваги, відлита з свинцю»;

бр. [лут] «тс.»;

запозичення з польської мови;

п. lotka «найгрубіший дріб» походить від нім. Loth «шматок олова як снаряд (куля)», до якого зводиться також укр. лот;

семантика слова зазнала вторинного впливу дієслова леті́ти;

р. [лётка] «дріб»;