ЛОСЯЧА — ЕТИМОЛОГІЯ

лось «Сervus alces, Alces alces» (зоол.)

псл. *olsь «лось» ( ‹ іє. [*оl-k ̑-is]), пов’язане з *еl-еn-ь «олень», *ol-n-i «лань»;
споріднене з дісл. elgr «лось», шв. älg, двн. ëlho, ëlaho, нвн. Elch, дангл. eolh, лат. alcēs, гр. ἄλκη «тс.», далі з дінд. ŕ̥śyaḥ «самець антилопи», памір. rus «кам’яний баран»;
необгрунтовано зіставлялося з лоша́к (Holub–Lyer 293);
р. бр. др. лось, п. łoś, ч. слц. los, вл. łós, нл. łoś, болг. лоср.), м. лос, схв. лȍс, слн. lós;
Фонетичні та словотвірні варіанти

лосеня́
лоси́на
лоси́ний
лоси́ця
лосу́нь «лось»
лосьо́вий
лосьо́вки «лосячі черевики»
ло́сячий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лось білоруська
лоср.) болгарська
łós верхньолужицька
ἄλκη «тс.» грецька
eolh давньоанглійська
ëlho давньоверхньонімецька
ëlaho давньоверхньонімецька
ŕ̥śyaḥ «самець антилопи» давньоіндійська
elgr «лось» давньоісландська
лось давньоруська
*оl-k ̑-is індоєвропейська
alcēs латинська
лос македонська
łoś нижньолужицька
Elch нововерхньонімецька
łoś польська
*olsь «лось» ( ‹ іє. [*оІ-$k-is]) праслов’янська
*еl-еn-ь «олень» праслов’янська
*ol-n-i «лань» праслов’янська
лось російська
лȍс сербохорватська
los словацька
lós словенська
лоша́к українська
los чеська
älg шведська
rus «кам’яний баран» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України