ЛОСК — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
лоск «блиск гладенької поверхні; бездоганний зовнішній вигляд»
псл. *lъskъ ‹ *luksk- (*luk’sk-), до якого зводиться, очевидно (як фонетичний варіант), і укр. лиск;
р. лоск «блиск», бр. лоск, п. łysk, ч. слц. lesk «тс.», нл. šćaś (‹ *lšćaś) «блищати», болг. лъ́скам «тс.; полірувати», схв. (заст.) лȁскати «блищати», слн. lesk «блиск»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́лощений
залоскні́ти
«заблищати»
лосні́ти
«блищати»
лосня́к
«слюда»
лосня́ти
лосня́чий
«блискучий, переливчастий»
лоща́ти
ло́щений
лощи́лка
ло́щити
«полірувати, глянцювати»
лощи́ти(ся)
«тс.»
лощі́ння
ло́щіт
«заграва»
налощи́ти
«налакувати, наглянцювати»
по́лоск
«блиск, лоск»
розло́скуватися
«розблискуватися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лоск | білоруська |
| лъ́скам «тс.; полірувати» | болгарська |
| šćaś «блищати» (‹ *lšćaś) | нижньолужицька |
| *lšćaś | нижньолужицька |
| *lšćaś | нижньолужицька |
| łysk | польська |
| *lъskъ (*luk’sk-) | праслов’янська |
| *luksk- | праслов’янська |
| *luk'sk- | праслов’янська |
| лоск «блиск» | російська |
| лȁскати «блищати» (заст.) | сербохорватська |
| lesk «тс.» | словацька |
| lesk «блиск» | словенська |
| лиск | українська |
| lesk «тс.» | чеська |
лоск «безладдя»«вилягти» (у сполученні у л. лягти )
неясне, можливо, пов’язане з р. [лоск] «полога низина, долина»;
р. ло́ском «зовсім». [лозгом] «тс.», ст. лоском «покотом, крижем», бр. [лоск] «нерівний ряд, навал», [ло́скат] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ло́ском
(у сполученнях л. лежати «бути неприбраним», л. лягати «падати», кинути л. «кинути в безладді»)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лоск «нерівний ряд, навал» | білоруська |
| ло́скат «тс.» | білоруська |
| лоск «полога низина, долина» | російська |
| ло́ском «зовсім»«тс.» | російська |
| лоском «покотом, крижем» (ст.) | російська |
| лозгом | російська |
ла́сий «чорний або рудий з білим черевом чи грудьми»
споріднене з лтс. luõss «жовтий з сірим відтінком, половий», можливо, також з lase «крапля, пляма, цятка», lãsaîns «поцяткований», лит. lãšas «крапля», lãšinti «капати, крапати», р. [лоса́] «гладінь води, освітлена сонцем»;
зіставлення з лтс. lapsa «місце» (Mühl.Endz. II 440 – 441), р. лоск (Горяев 181), болг. влас «волос, шерсть» (БЕР III 316) менш переконливі;
у кінцевому рахунку, можливо, пов’язане з ли́сий;
р. [ла́са] «лискуча пляма, смуга», [ла́сина] «тс.», [ла́сить] «залишати плями або смуги», п. [łasij] «віл з темною спиною», [łaska] «вид диких качок (чорна з білою плямою)», болг. лас «з лискучою шерстю» (про коня, мула і под.), схв. [lasa] (назва бурої кози), [lasac] (назва вола);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ласи́ста
«чорна з білими смугами спіднизу»
(про вівцю)
ласі́й
«віл з білим черевом і кінцем хвоста»
ласнове́нький
«блискучий, лискучий»
ла́ся
(кличка корови з червоною спиною і білим черевом; кличка лисої корови; кличка рябої корови)
підла́сий
«з білим черевом»
підла́систий
«тс.»
ўасуля
«корова з білим черевом»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| влас «волос, шерсть» | болгарська |
| лас «з лискучою шерстю» (про коня, мула і под.) | болгарська |
| luõss «жовтий з сірим відтінком, половий» | латиська |
| lase «крапля, пляма, цятка» | латиська |
| lãsaîns «поцяткований» | латиська |
| lapsa «місце» | латиська |
| lãšas «крапля» | литовська |
| lãšinti «капати, крапати» | литовська |
| łasij «віл з темною спиною» | польська |
| łaska «вид диких качок (чорна з білою плямою)» | польська |
| лоса́ «гладінь води, освітлена сонцем» | російська |
| лоск | російська |
| ла́са «лискуча пляма, смуга» | російська |
| ла́сина «тс.» | російська |
| ла́сить «залишати плями або смуги» | російська |
| lasa (назва бурої кози) | сербохорватська |
| lasac (назва вола) | сербохорватська |
| ли́сий | українська |
лиск «блиск гладкої поверхні»
псл. *lъskъ ‹ *lŭskъ, lyskъ ‹ *lūskъ, lъskati, lyskati, споріднені з lysъ «лисий», lučь «промінь», luna «місяць»;
пов’язується також (Потебня РФВ 1, 80) з р. [ла́са] «лискуча пляма, смуга»), укр. [ла́сий] «темний з білою плямою»;
до цього ж етимологічного гнізда примикає п. ls(k)nąć się «блищати», стсл. льѱати сѧ «тс.» (з іншим вокалізмом кореня, як у псл. blьščati, стсл. бльѱати сѧ «блищати»);
обидва фонетичні варіанти кореня псл. *lъsk-, lysk-, які розрізняються в більшості слов’янських мов, в українській мові закономірно злились в одній звуковій формі лис(к)-;
р. лоск, лосни́ться, бр. [лоск] (з р.?), п. łysk «блиск», łyskać (się) «блищати», łysnąć «тс.», ч. lesk (ст. род. в. lsku) «блиск», lesknouti se «блищати, вилискувати», слц. lesk, lesknúť sa, болг. лъ́скам «блищати», [лиска] «іскра», м. ласка «блищить», лиска «слюда», схв. [лȁскати се] «блискати» (про блискавку), [лȕскати] «блищати», слн. lèsk «блиск», [leskáti (se)] «виблискувати», [lískati se] «світити», стсл. оулыскати сѧ «усміхатися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́лиск
вили́скувати
(ся)
ві́длиск
лискави́ця
«заграва»
ли́скавка
«блискавка; блискуча намистина»
ли́скавочний
«блискавичний»
ли́ска́ти
«блищати, сяяти»
лискове́ць
«яшма»
лисковиця
«блискавка»
лисковка
«тс.»
лискоті́ти
«тс.»
лиску́чий
лисни́тися
«лисніти»
лисні́ти
(ся)
ли́сну́ти
«вилискувати, блищати»
(ся)] Г, Пі
лиснючий
лись
(виг.)
лища́к
«слюда»
лища́ти
«блищати»
ли́щик
«тс.»
по́лиск
поли́скувати
(ся)
пролискуватися
«проблискувати»
ул́искувати
«блищати, вилискувати»
(ся)] Ж, (Me)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лоск (з р.?) | білоруська |
| лъ́скам «блищати» | болгарська |
| лиска «іскра» | болгарська |
| ласка «блищить» | македонська |
| лиска «слюда» | македонська |
| ls(k)nąć się «блищати» | польська |
| łysk «блиск»«блищати»«тс.» (się) | польська |
| łyskać (się) «блиск»«блищати»«тс.» (się) | польська |
| łysnąć «блиск»«блищати»«тс.» (się) | польська |
| *lъskъ | праслов’янська |
| *lūskъ | праслов’янська |
| lъskati | праслов’янська |
| lyskati | праслов’янська |
| lysъ «лисий» | праслов’янська |
| lučь «промінь» | праслов’янська |
| luna «місяць» | праслов’янська |
| blьščati | праслов’янська |
| *lъsk- | праслов’янська |
| lysk- | праслов’янська |
| ла́са «лискуча пляма, смуга» | російська |
| лоск | російська |
| лосни́ться | російська |
| лȁскати се «блискати» (про блискавку) | сербохорватська |
| лȕскати «блищати» | сербохорватська |
| lesk | словацька |
| lesknúť sa | словацька |
| lèsk «блиск» | словенська |
| leskáti (se) «виблискувати» (se)] | словенська |
| lískati se «світити» | словенська |
| льѱати сѧ «тс.» (з іншим вокалізмом кореня, як у псл. blьščati, стсл. бльѱати сѧ «блищати») | старослов’янська |
| бльѱати сѧ | старослов’янська |
| оулыскати сѧ «усміхатися» | старослов’янська |
| ла́сий «темний з білою плямою» | українська |
| лис(к)- | українська |
| lesk «блиск»«блищати, вилискувати» (ст. род. в. Isku) | чеська |
| lesknouti se «блиск»«блищати, вилискувати» (ст. род. в. Isku) | чеська |
| lsku | чеська |
| lsku | чеська |
| lsku | чеська |
| lsku | чеська |
| lsku | чеська |
ло́скати «хлопати, ляскати»
пов’язувалось також з lopotati (*lopskati › loskati, Machek ESJČ 340), з гр. λάσκω «звучу, тріщу, кричу, говорю» (Matzenauer LF 9, 216), лат. loquor «говорю» (Преобр. І 497);
псл. loskati «ляскати» звуконаслідувального походження, паралельне до leskati «лящати»;
споріднене з лит. laskúoti «весело співати; базікати», lazgúoti «весело базікати»;
р. [ло́скать] «хлопати, ляскати батогом, бити чимось плоским по воді», бр. [ло́скат] «шум, стук», п. łoskot «тріск, грім», łoskotać «шуміти, тріщати», ч. [loskatі] «ляскати», схв. іст. лоскот «гул», слн. [lȇskati] «хлюпати; тріщати; бовтати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лоск
«тріск»
лоска́ч
«завдаток (про який домовляються, хлопаючи один одного по руці)»
ло́скіт
«шум, тріск; луна, відгомін МСБГ»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ло́скат «шум, стук» | білоруська |
| λάσκω «звучу, тріщу, кричу, говорю» | грецька |
| loquor «говорю» | латинська |
| laskúoti «весело співати; базікати» | литовська |
| lazgúoti «весело базікати» | литовська |
| łoskot «тріск, грім»«шуміти, тріщати» | польська |
| łoskotać «тріск, грім»«шуміти, тріщати» | польська |
| lopotati | праслов’янська |
| *lopskati | праслов’янська |
| loskati | праслов’янська |
| loskati «ляскати» | праслов’янська |
| ло́скать «хлопати, ляскати батогом, бити чимось плоским по воді» | російська |
| лоскот «гул» (іст.) | сербохорватська |
| lȇskati «хлюпати; тріщати; бовтати» | словенська |
| loskatі «ляскати» | чеська |
| leskati «лящати» | ? |
лощи́на «видолинок; [мокра, заболочена низина, поросла травою Ч; пропуск в оранці; галявина в лісі; яр До]»
похідне утворення від др. *лоскъ «полога низина, долина» (пор. р. [лоск] «тс.; невелика балка, яр»), етимологічно не зовсім ясного, можливо, тотожного з лоск «блиск»;
р. лощи́на «низина, улоговина, ущелина, долина», бр. [лашчы́на] «низина», [лагчы́на, лахчы́на́] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ло́щина
«лісова галявина Ж; низина; низина, що обробляється Гриц»
лощо́ви́на
«лощина»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лашчы́на «низина» | білоруська |
| лагчы́на | білоруська |
| лахчы́на́ «тс.» | білоруська |
| *лоскъ «полога низина, долина» (пор. р. [лоск] «тс.; невелика балка, яр») | давньоруська |
| лоск | російська |
| лощи́на «низина, улоговина, ущелина, долина» | російська |
| лоск «блиск» | українська |
люмінесце́нція «холодне свічення»
інтернаціональний науковий термін (пор. нім. Lumineszénz, фр. англ. luminescence), утворений за допомогою суфікса лат. -escentia, який означає слабку дію, від лат. lūmen «світло», пов’язаного з lūсео «світити, сяяти», lūna «місяць», lūstro «освітлювати», спорідненими з дінд. rukmáḥ «золота прикраса», rukmám «золото», укр. ли́сий, лоск, [луна́] «заграва, відблиск»;
р. люминесце́нция, бр. люмінесцэнцыя, п. luminescencja, ч. luminiscence, слц. luminiscencia, болг. луминесце́нция, схв. луминесцèнциjа, слн. luminescénca;
Фонетичні та словотвірні варіанти
люмінесце́нтний
люмінесціюва́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| luminescence | англійська |
| люмінесцэнцыя | білоруська |
| луминесце́нция | болгарська |
| rukmáḥ «золота прикраса» | давньоіндійська |
| rukmám «золото» | давньоіндійська |
| lūmen «світло» | латинська |
| lūсео «світити, сяяти» | латинська |
| lūna «місяць» | латинська |
| lūstro «освітлювати» | латинська |
| -escentia | латинська |
| Lumineszénz | німецька |
| luminescencja | польська |
| люминесце́нция | російська |
| луминесцèнциjа | сербохорватська |
| luminiscencia | словацька |
| luminescénca | словенська |
| ли́сий | українська |
| лоск | українська |
| луна́ «заграва, відблиск» | українська |
| luminescence | французька |
| luminiscence | чеська |
лящ «Abramis brama L.» (іхт.)
псл. *[leščь/*-ljaščь] ‹ *lešk-jь/*-lask-jь «лящ», похідне утворення від звуконаслідувальної основи lesk-ati, lešč-ati (*ljaščati);
назва пояснюється тим, що під час нересту лящі вискакують у повітря і, падаючи, ударяють (ляскають) по воді;
пор. інші назви цього виду риби: укр. [пліскованя, пліщ], п. [klesczcz], ч. [dlešec, dlešť], ст. dlešč. слц. plcskáč, [pl’askáč, plieskač], нл. klešč, схв. plosk, ploska, plošič, слн. ploščic, які мають ту саму мотивацію і також походять від звуконаслідувальних дієслів укр. плеска́ти, слц. plieskať, ч. tleskati, dleskati, п. klaskać;
менш обгрунтоване припущення (Фасмер II 490–491) про зв’язок слов’янської назви з лтс. leste «річкова камбала», імовірно, пов’язаним з лтс. lesns, lēsns, lēss «плоский», лит. lė˜kštas «тс.»;
зіставлялося також з лоск (Горяев 186), з гр. λoξóς «косий» (про лінію) і лат. luscus «одноокий» (Горяев Доп. 2, 22), з лат. albus «білий», р. ле́бедь, прус. locutis «лящ» (Loewenthal AfSlPh 37, 389);
р. лещ, [лящ], бр. лешч, лешчу́к, [ляшч, подлешчо́ўка], п. leszcz, слц. [lešť], болг. [лещ], схв. [ljeskar, ljeskara];
Фонетичні та словотвірні варіанти
леш
лещ
леща́вка
«підлящ, Cyprinus blicca»
ле́щик
«лящ»
ліщ
ляш
«тс.»
лященя́
«дрібний лящ»
лящо́вка
«підлящ»
підле́щик
«молодий лящ»
підля́щ
«риба, подібна до ляща; молодий лящ»
підлящі́вка
«молодий лящ»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лешч | білоруська |
| лешчу́к | білоруська |
| ляшч | білоруська |
| подлешчо́ўка | білоруська |
| лещ | болгарська |
| λoξóς «косий» (про лінію) | грецька |
| luscus «одноокий» | латинська |
| albus «білий» | латинська |
| leste «річкова камбала» | латиська |
| lesns | латиська |
| lēsns | латиська |
| lēss «плоский» | латиська |
| lė˜kštas «тс.» | литовська |
| klešč | нижньолужицька |
| klesczcz | польська |
| klaskać | польська |
| leszcz | польська |
| *leščь «лящ» | праслов’янська |
| lešč-ati (*ljaščati) | праслов’янська |
| *-ljaščь | праслов’янська |
| *lešk-jь | праслов’янська |
| *-lask-jь | праслов’янська |
| lesk-ati | праслов’янська |
| *ljaščati | праслов’янська |
| locutis «лящ» | прусська |
| лоск | російська |
| ле́бедь | російська |
| лещ | російська |
| лящ | російська |
| plosk | сербохорватська |
| ploska | сербохорватська |
| plošič | сербохорватська |
| ljeskar | сербохорватська |
| ljeskara | сербохорватська |
| pleskáč | словацька |
| pl'askáč | словацька |
| plieskač | словацька |
| plieskať | словацька |
| lešť | словацька |
| ploščic | словенська |
| пліскованя | українська |
| пліщ | українська |
| плеска́ти | українська |
| dlešec | чеська |
| dlešť | чеська |
| dlešč (ст.) | чеська |
| tleskati | чеська |
| dleskati | чеська |
гло́ском «у великому достатку, достатньо, масами»
результат фонетичної і семантичної видозміни прислівника [ло́ском] «навалом, безладно, розкидано», зокрема, через появу характерного для південно-західних говірок протетичного г-;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ло́ском «навалом, безладно, розкидано» | ? |
тро́ском «у безладді, як попало»
утворене за моделлю ло́ском «у безладді»;
пов’язане з [троск] «удар» (пор. п. troskotać «розбивати», ч. troska «уламок, руїна», слц. troska «уламок»);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| troskotać | польська |
| troska | словацька |
| ло́ском «у безладді» | українська |
| троск «удар» (пор. п. troskotać «розбивати», ч. troska «уламок, руїна», слц. troska «уламок») | українська |
| troska | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України