ЛОПАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. lopati «тріскатися, розламуватися», звуконаслідувальне утворення, в основі якого лежить вигук lоръ, пов’язане чергуванням голосних з lepetь «лепет», lapati «лапати»;

паралельне до xlopati «хлопати»;

вважається спорідненим з лит. lapóti «іти; брести», lapúoti «хлопати крилами; чалапати»;

р. ло́паться «тріскатися», ло́пнуть, бр. ло́паць «тріскатися; рватися; хлопати крилами», ло́пацца «тріскатися, розламуватися», п. [łopać] «ударяти, стукати», слц. lopnut’ «ударити», болг. [лопам] «б’ю, ударяю з тріском, стукаю», м. лопа «стукає», слн. lópati «ударяти чимось плоским; тріскатися», lôpniti «ударити; впасти»;

БЕР III 470–471;

Sławski V 202– 204;

зіставляється з схв. хлȁпнути «жадібно ковтнути», п. [chlapać] «ласувати», chlać «жадібно пити», дат. [slappa] «сьорбати, жадібно ковтати) (Fraenkel 340; Machek Slavia 16, 209); висловлювалась думка про випадковість збігу псл. lopati «лопатися» і lopati «жадібно їсти» (Преобр. I 469) – Фасмер II 519;

споріднене з лит. lapóti «голосно, жадібно їсти», lapúoti «тс.», làр (вигук на позначення жадібного поїдання), далі, можливо, з двн. laffan «лизати», дангл. lapjan «пити, сьорбати», шв. Iapa «тс.», ісл. норв. lepja «лизати з шумом, як собака», гр. λĩάπω «лизати», алб. lap «хлебтати воду», вірм. lapʻel «лизати»;

можливо, генетично тотожне з lopati «стукати, ударяти; хлопати крилами» і зумовлене характером звуків, які виникають при жадібному поїданні, питті (пор. тріскатись «лопатися»– трі́скати «жадібно їсти»);

псл. lopati жадібно їсти, нити» звуконаслідувального походження;

Bezlaj ESSJ II 150, Bern. l 732;

р. ло́пать «тс.; пити горілку», бр. ло́паць «їсти», ч. [lopač’] «пити», болг. [ло́пам] «жерти, ковтати», м. лопа «жадібно їсть, пожирає», слн. lópati «їсти жадібно щось рідке, хлебтати»;

афективне утворення, пов’язане з ре́пати «тріскатися, лопати», аналогічне до [обло́патися] «об’їстися», пов’язаного з ло́пати «тріскатися»;

слов’янські слова виявляють схожість з фін. lapio «лопата», lapia, карел. labia, вепс. labid, ест. labidas «тс.», нен. labea (lābe’) «весло»;

малопереконлива думка (Machek ESJČ 339; Holub–Lyer 293) про походження слов’янських і балтійських слів з балтосл. *lāpeta, нібито спорідненого з засвідченим у глосах лат. paleta (pāla) «заступ, лопата, мотика», і про можливість метатези p – l › l– p;

припускається спорідненість з ірл. lue ( ‹ *lopet-) «кермо (рульове колесо)», lúi (‹*lоpui̯o) «тс.», далі з двн. laffa «долоня, лопать, весло», дфриз. lappe «лопата»;

псл. lopata «лопата», очевидно, субстантивований прикметник із суфіксом -at-, похідний від *lоръ «широкий лист», що зводиться до іє. *lē˘р-/lō˘р-/lәр- «щось широке, плоске»;

найближчими відповідниками є лит. lópeta (lopetà) «лопата, заступ; частина плуга, леміш; (анат.) лопатка», лтс. lâpsta «лопата, заступ; (анат.) лопатка», lāpusta «лопата», прус. lopto (‹ *lāptā);

р. болг. лопа́та, бр. лапа́та, др. лопата, п. вл. нл. łopata, ч. слц. lopata, полаб. lüpotə, м. лопата, схв. лòпата, слн. lopáta, стсл. лопата;

похідні утворення від лопа́та;

назви мотивуються формою широкого листя рослин;

похідне утворення від лопа́та;

назва пояснюється лопатоподібною формою дзьоба птаха;

р. [ло́патень], болг. лопатар «тс.»;

очевидно, похідне утворення від. лопа́та;

мотивація назви неясна;

складне утворення з основи лоп-, пов’язаної з лопа́та, ло́пать, і ніс;

назва зумовлена широкою і довгою формою дзьоба цієї качки;

очевидно, пов’язане з лопа́та, ло́пать (пор. р. лопастной коралл «тс.») і пояснюється його формами;